Чи знаєте ви, як пов’язані Білл Гейтс, Енергоатом і американський енергетичний старт-ап?
Днями Білл Гейтс опублікував свій щорічний рейтинг інновацій, у якому топ-місце посідає New-wave nuclear power – технологія реактора на так званій “біжучій” хвилі.
Маю “п’ять копійок” з цього приводу.
Технологія реакторів на біжучій хвилі у світі відома кілька десятиліть, але всерйоз в неї почали інвестувати лише нещодавно.
Основним мультимільйонним інвестором є той самий Білл Гейтс. Він уже у найближчі роки планує збудувати експериментальні реактори.
Нові реактори працюватимуть на збідненому урані (так-так, включно з відпрацьованим, як ми поки що його називаємо, ядерним паливом), потребуватимуть завантаження один раз на 50-60 років, будуть безпечнішими за сучасні на легкій воді.
Для України, яка не має свого повного циклу збагачення урану, зате має і у подальшому збільшуватиме кількість відпрацьованого палива від реакторів на легкій воді, – це взагалі ідеальний варіант.
Чому? Атомна енергія для України – джерело понад 55% енергогенерації.
Атомна енергія – низьковуглецева, екологічно чиста і порівняно дешева. Відтак наша “атомка” являє собою найнадійніший фундамент української економіки у останні десятиліття.
“Атомка” – це Атлант, що тримає на своїх плечах конкурентоспроможність українських виробників на світових ринках завдяки стабілізуючому фактору ціни електроенергії, згенерованої АЕС.
Такий фундамент буде нам потрібен завжди. І осучаснювати цей фундамент новими технологіями – наше стратегічне завдання.
Новий тип реакторів, над яким працює компанія Гейтса TerraPower, як вже було сказано, працює на збідненому урані.
Україна щороку витрачає кілька сотень мільйонів доларів на купівлю ядерного палива на збагаченому урані.
Плюс несе величезні витрати на утилізацію відпрацьованого палива, яке нова технологія, схоже, зможе зробити не відпрацьованим, а зовсім навпаки.І найголовніше, атомна енергетика – це ледь не єдина високотехнологічна галузь у нашій країні, яка за останні десятиліття не деградувала, а все ще з останніх сил тримається.
Коли я згадую, що сталося з нашими літако- або суднобудуванням, у мене щоразу пробігають мурашки спиною. І я щиро радію, що така ж доля на спіткала атомну енергетику.
Але чи можемо ми бути спокійними за нашого “Атомного Атланта”? Чи будуть його наповнювати силою нові технології? Чи вистачить ресурсів іти в ногу з часом?
Якщо ми подивимось на політику останніх українських урядів, відповідь буде негативною. Влада створює умови для викачки максимуму коштів з Енергоатому на користь “прихватизованої” теплової генерації.
Нікчемно малими зарплатами влада тримає атомників на голодному пайку, буквально змушуючи висококваліфікованих працівників АЕС шукати роботу за кордоном.
Влада лишає “атомці” символічні копійки на модернізацію – де вже тут говорити про нові проривні технології, як у Гейтса.
Картину довершує шахрайство з відрахуваннями АЕС на розвиток соціальної інфраструктури зон спостереження АЕС.
Уряд чомусь взяв моду витягувати 2/3 коштів з кишень мешканців 30-кілометрових зон на користь різноманітних сумнівних бюджетних схем. Комусь вигідно зробити життя поруч з АЕС максимально дискомфортним?
Як нам за цією просто злочинною політикою влади розгледіти стратегічний підхід до підтримки ядерної генерації і української економіки? А ніяк не розгледіти. Немає цієї підтримки.
Тому нам потрібні реальні зміни. Нам потрібний реальний прорив українського атому до нових світових тенденцій і технологій. Від цього залежить майбутнє наших АЕС, а значить, і майбутнє нашої економіки.
“Завтра” нашої економіки – це “сьогодні” нашої підтримки української атомної енергетики.
Давайте пам’ятати про це і бути відповідальними перед майбутнім нашої країни.
