7 серпня у 1919 році начальник міської міліції Кам’янця-Подільського направив майже сотню людей в розпорядження начальника залізничної станції, аби вони попрацювали над розчисткою станційних завалів, прибрали відходи, які загрожували поширенням тифу. До цих робіт залучили і членів міської єврейської громади. Відмова від робіт загрожувала тримісячним ув’язненням та безоплатними примусовими роботами. До подібних робі залучали представників різних категорій мешканців, не обминаючи навіть заможні верстви, зокрема домовласників. Більшість населення у той період знаходилася за межею бідності, їх головною турботою було, передусім пошук і отримання заробітку, спроможного хоч на мінімальному рівні задовольнити потреби їх родин.
7 серпня 1970 року в газеті «Прапор Жовтня» вийшов останній матеріал із серії з 16 статей «Знайомтесь з рідним містом». Видання знайомило читачів з вулицями та майданами Старого міста Кам’янця-Подільського. Серед них: Старопоштовий спуск, Кузнечна вулиця, Музейна вулиця, Старий бульвар, Вулиця Карла Маркса, Вулиця Кірова, Центральна площа, вулиця Бебеля, Радянська площа, вулиця Свердлова, Госпітальна вулиця, вулиця Рози Люксембург та інші. На початку 1970-х років С.К.Шкурко задумав розширити серію газетних статей про вулиці і видати книгу нарисів про історичне минуле вулиць Кам’янця-Подільського. На жаль плани про видання книги нарисів у видавництві «Будівельник», чи у львівському «Каменярі», так і залишилися в задумах.
У 2010 році 7 серпня було прийняте рішення поповнити колекцію Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. Новим експонатом став язичницький ідол, якого знайдено в лісі біля села Пижівка Новоушицького району. До слова, місце його знаходження було нанесене на карту ще на самому початку 20 століття відомим подільським краєзнавцем Юхимом Сіцінським. Поруч зі святинею немає ні культових поховань, ні слідів капища. Проте ідол пошкоджений. Науковці припускають, що ідол постраждав від рук варварів десь 70 років тому: йому відбили голову. Можливо, варвари мали намір використати святиню в якості будівельного матеріалу, або ж він правив за межовий знак земельних володінь. Пижівський ідол має висоту три з половиною метри, ширина каменю, з якого його витесано – 40 сантиметрів, товщина – 25.
