У перший день свого президентства Володимир Зеленський наказав відчинити ворота до будівлі тоді ще Адміністрації президента. Тим самим показав свою відкритість, зокрема і до ймовірних акцій протесту.
Чи можна сказати зараз, що вчинки Зеленського та його команди підтверджують повагу до прав на мирні протести, свободу слова та пересування, та чи стало безпечніше бути активістом в Україні?
Справа Гандзюк на паузі
В одному зі своїх передвиборчих роликів Зеленський згадав про облиту кислотою активістку Катерину Гандзюк, критикуючи тодішнього конкурента Петра Порошенка. Зокрема він вимагав посадити “вбивць Гандзюк”.
Катерина стала символом ціни активізму в Україні, доказом того, що за гострі слова можуть вбити. Тож покарання причетних у нападі на неї є своєрідним показником здатності правоохоронної системи захистити активізм в Україні.
Через місяць після інавгурації Зеленський зустрівся з батьком Каті Віктором Гандзюком без преси. Але це сталося після того, як чоловік звернувся з відповідним публічним проханням через соцмережі.
Спочатку пан Віктор назвав цю зустріч обнадійливою: “У попереднього президента бракувало політичної волі. Після зустрічі з новим президентом думаю, що йому в цьому напрямку політичної волі не бракує”.
Вже за місяць пан Віктор виглядав швидше розчарованим: “Зустріч була обнадійливою, думав, йому вистачить політичної волі і щось заворушиться. Він обіцяв сприяти слідству, але ж тепер слідство зупинили… Як можна сприяти тому, чого не існує? Я розчарований“.
У червні виконавці нападу на Гандзюк таки отримали вироки з мінімальними для такого злочину термінами ув’язнення – завдяки угоді зі слідством, яка була попередньо укладена ще за президентства Порошенка. Але з покаранням замовників справа зависла.
Один з фігурантів, Ігор Павловський, якого відпустили під домашній арешт, з кінця червня перебуває на волі без жодного запобіжного заходу, оскільки прокуратура не подала клопотання про продовження домашнього арешту. Він ігнорує допити та судові засідання у справі, через що вони переносяться.
Слідство щодо підозрюваного в організації нападу Владислава Мангерапризупинили через те, що інший підозрюваний у співучасті в злочині, Олексій Левін, перебуває в розшуку.
Докази проти Мангера адвокати успішно спростовували ще на етапі обрання запобіжного заходу. Тож Мангер також на волі, і коли справа буде передана в суд – незрозуміло. Хоча генпрокурор Луценко обіцяв ще на початку серпня.
І тут, звісно, можна кивати в бік Генпрокуратури, яку всі сто днів Зеленського очолювали “попередники”. Але СБУ, а саме вона проводить спільно з ГПУ слідство, вже чотири місяці керує призначений Зеленським Іван Баканов.
Коли на річницю нападу на Гандзюк під СБУ прийшли активісти, до них ніхто не вийшов. А сам Баканов не взяв слухавку, коли йому з-під стін відомства подзвонили активісти.
Активісти ініціативи “Хто замовив Катерину Гандзюк?” вимагали довести до кінця справи не лише офіційно озвучених фігурантів, а й оголосити підозри екс-голові Херсонської ОДА Андрію Гордєєву та його заму Євгену Рищуку, які, на переконання активістів, причетні до замовлення нападу.
У червні СБУ провела у Рищука та Гордєєва обшуки у справі Гандзюк, але на цьому все затихло. Активісти переконані, що фігуранти обшуків про них були попереджені.
Тож Зеленському не дають забути про справу Гандзюк: на футбольних матчах розгортали банери із запитанням до новообраного президента про те, чому замовники вбивства не сидять.
Політична воля Зеленського не впливає на Авакова
В інших резонансних справах щодо нападів на активістів теж не було помітного просування.
Через півтори місяці на посаді Зеленський окремо згадав про розслідування нападів на активістів. У своєму відеомонолозі президент зазначив, що лише його політичної волі недостатньо щодо розслідування справ розстрілів на Майдані та вбивств активістів:
“Зараз вже пройшло півтора місяці, і я розумію, що моєї політичної волі недостатньо. Немає політичної волі у правоохоронних органів”.
Тут знову ж таки можна кивати на “попередників” з Генпрокуратури та Міністерства внутрішніх справ.
Ще в червні, реагуючи на петицію щодо звільнення глави МВС Арсена Авакова,Зеленський пояснив, що не має на це повноважень. Мовляв, це може зробити лише Верховна Рада за поданням Кабміну або за особистим бажанням міністра.
29 серпня, незважаючи на “відсутність політичної волі у правоохоронців”, старого міністра внутрішніх справ Арсена Авакова призначили наново.
Попри те, що напередодні під Офісом президента відбулася багаточисельна акція протесту громадських активістів.
Нові випадки переслідування активістів: 16-річна порушниця з плакатом
Водночас сто днів Зеленського відзначилися новими фактами переслідування активістів за їхню опозиційність.
Показовою стала історія з 16-річною Дашею Коц (Дар’я Коцюруба) з Рівного, яка трапилася буквально за кілька днів після інавгурації Зеленського. Дівчину разом з 20-річним другом попросили пройти у райвідділ, де склали адмінпротокол за те, що вони обоє вийшли з мовчазним протестом на центральну площу міста.
Дар’ю і її друга мотивувала вийти на вулицю обіцянка Зеленського піти у відставку, щойно він порушить закон. Таким порушенням активісти вважали призначення головою тоді ще Адміністрації президента Андрія Богдана, який підпадав під люстрацію.
Молоді люди просто стояли і тримали плакати з вимогою імпічменту Зеленського. Співробітники поліції назвали цю акцію несанкціонованою, бо, мовляв, її учасники не зробили попередню заявку.
“Відсутність сповіщення органів влади про намір провести мирне зібрання не є правопорушенням, бо в Україні не існує “порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій”, – пояснила директорка Amnesty International Оксана Покальчук, яка вийшла з одиночним протестом під МВС через ситуацію в Рівному.
Врешті з’явилася заява на Фейсбук-сторінці Зеленського, де він закликав “МВС не вживати заходів проти політичних протестувальників, якщо люди не порушують правопорядок”.
“Ніякого затримання не було, але правоохоронці могли діяти м’якше. В поліції проведуть службову перевірку”, – пообіцяв президент.
Дар’я назвала це “відвертою брехнею”, бо затримання таки було.
