Він належить до когорти обраних, чиї імена вписані назавжди в історію українського кіномистецтва.
Кілька разів йому у вічі зазирала смерть: виконував небезпечні трюки самотужки, без дублерів. Єдиний з акторів, хто відвідував Параджанова у в’язниці.
Пропозицій зніматися нині не приймає: виступати у «низькопробних» (як сам говорить) стрічках не має бажання. З Києва, де прожив понад 50 років, повернувся до рідного Львова. Все українське безмежно любить і захищає пристрасно, не озираючись на суспільні ролі та регалії. Перший за часів незалежності народний артист України Іван Ярославович Гаврилюк народився 15 жовтня 1948р. в с.Йосипівці Буського району Львівської області.
Виступав у народному театрі. Служив у Львівському театрі ім.М.Заньковецької. 1970р. закінчив кінофакультет Київського державного театрального інституту ім.І.Карпенка-Карого.
Дебютував у кіно 1967р. — ще під час навчання в інституті – у ролі Іванка в драмі Б.Івченка «Анничка». Першою великою кінороботою І.Гаврилюка стала роль Левка Щербини в історичній драмі «Хліб і сіль».
Від 1973р. – актор кіностудії ім.О.Довженка. На роботу, щоправда, влаштовувався складно: худрада (переважно з парткомівців) поставила на карб його… «нерадянське» обличчя…
У 80-і роки на екранах з’являються фільми, що увійшли до «золотого фонду» українського кіно й принесли І.Гаврилюкові велику популярність: «Захар Беркут», «Вавилон XX», «Кармелюк», «Легенда про княгиню Ольгу». Вітчизняні медії навіть титулували Гаврилюка «секс-символом українського кіно».
Ще виконав головні ролі у героїко-пригодницькому фільмі «На вагу золота», драмах «Потрібні мужчини» та «Тепло студеної землі», історичній картині «Данило – князь Галицький», філософській притчі «Небилиці про Івана».
1986р. Іван Гаврилюк стає художнім керівником кіновідеооб’єднання «Україна». Працює сценаристом і режисером на студії «Контакт», створює документальні, проте сповнені ліризму стрічки «Місто Коломия» та «Прикарпаття. Гори і доли». У 1991. очолює кінофірму «Воля XX».
2002р. був обраний народним депутатом України у виборчому окрузі №126 на Львівщині, від блоку «Наша Україна» (партія «Реформи і Порядок»). Автор закону «Про кіно».
В одному з інтерв’ю зазначив: «Кіно формує свідомість більше, ніж церква. Якщо брати в масштабах держави, то кіно, крім того, що в ідеалі воно має бути високим мистецтвом, ще є інструментом ідеології. В нашому ж випадку держава не робить на це ставку…»
Згадуючи «київський період», з гіркотою констатує, що впродовж усіх тих років відчував на собі тиск лише тому, що українець.
Не плануючи повертатися до «найвищої» політики, Іван Гаврилюк не уявляє, як можна лишатися «поза політикою» взагалі. Надто нині – коли анексований Крим, триває війна на Сході, а Україною кермує «неукраїнська влада».
На думку талановитого актора й українського патріота Івана Гаврилюка, нашим політиці, державі, рідній землі «потрібні просто порядні люди».
Саме до таких людей належить справжній народний артист Іван Гаврилюк.
Вітаючи пана Івана з ювілеєм, зичимо йому втілення задумів і багато-пребагато погідних літ при доброму здоров’ї. Щиро сподіваємося, що, попри все, настане щасливий час, коли знову на екранах бачитимемо його дивовижну гру.
Команда «Рідної країни»
