Навесні 1654р. поляки пішли потопом українськими землями,що опинилися під московською «царською рукою» внаслідок Переяславської ради. Випалювали дотла українські села і міста, винищували старих і малих. Так, у зруйнованому впень Немирові понад тисячу мешканців, що сховались у великому льоху від різанини, задушили димом. У Муширівці вирізали понад 5 тисяч люду.
28 листопада, рухаючись від Бару й Шаргорода, 30-тисячне польске
військо під орудою коронного гетьмана Станіслава Потоцького взяло в облогу Бушу, сотенне містечко Брацлавського полку.
Фортеця була добре укріплена, зусібіч оточена ровом з водою. Оборону очолили
сотники Завісний та Гречка. Оборонців у самому містечку було близько 8 тисяч.
До козаків приєдналися містяни, а також селяни з околиць.
Оборона тривала
два дні. Над фортецею майорів червоно-чорний прапор — «Воля або смерть!». Захисники
Буші билися до останнього.
30 листопада поляки спустили воду з ближнього ставу і кинулися
на штурм. Польський історик В.Каховський свідчив, що багато українських жінок і
дівчат разом з дітьми, аби уникнути тортур, стрибали в колодязі й забігали до
палаючих осель.
30 листопада був убитий козацький сотник Михайло
Завісний. Його вдова Мар’яна підпалила пороховий погріб.
Потужний вибух висадив у повітря решту оборонців і чимало поляків.
Неподалік фортеці, у печері, сховалося близько 70 містян,
переважно жінки. У відповідь на вимогу здатися вони почали стріляти. Тоді
поляки, перегородивши рівчак, скерували його воду до печери. Жодна людина не
вийшла – всі обрали смерть.
Місто палало цілу ніч.
Усього загинуло понад 16 000 захисників Буші.
Ті трагічні й героїчні події відобразив Михайло
Старицький у своїй повісті «Облога Буші», яка вийшла друком у 1899р.
Донині збереглася тільки одна з веж фортеці; її 1756 р.
перебудували на дзвіницю зведеної поруч Михайлівської церкви (її зруйнувала радянська
влада). Нині вежа відреставрована. Тут діє державний історико-культурний заповідник «Буша».
Пам’ятаймо наших
героїв!
«Рідна країна»
