2 грудня 1796 року указом імператора Павла I створена Подільська губерніяРосійської імперії. До губернії увійшли повіти ліквідованих Подільського намісництва, Брацлавського намісництва та Вознесенського намісництва. Остаточно межі губернії та її поділ на повіти усталилися у 1804. Від цього часу і до початку 20 століття вона складалася з 12 повітів. Після розпаду Російської імперії Подільська губернія існувала як адміністративно-територіальна одиниця у складі Української Народної Республіки, Української Держави та УСРР. В 1919 центром губернії стала Вінниця. Ліквідовано губернію згідно з постановою ВУЦВК від 3 червня 1925. Її територія увійшла до складу Вінницького, Кам’янець-Подільського, Могилів-Подільського і Тульчинського округів.
12 грудня (30 листопада за старим стилем) 1878 року в Кам’янці-Подільському хірурга Миколу Івановича Пирогова обрано почесним членом Товариства подільських лікарів.Микола Іванович Пирогов був не тільки видатним хірургом. У 1858—1861 роках він працював попечителем Київського навчального округу, до якого входила і Подільська губернія, восени 1859 року відвідав гімназію в Кам’янець-Подільському. В той час там навчався історик Іван Лучицький, про свою першу зустріч з Пирогововим, він написав у спогадах: «До приїзду Пирогова гімназисти уявляли найвище начальство в особі директора, який приходив у клас раз чи двічі на рік, кричав, називав учнів дурнями, розмахував палицею і, надовго навіявши жах, ішов геть. Пирогов зайшов до класу в поношеному камзолі, підійшов до учнів, сів біля мене і став просто та лагідно розмовляти з гімназистами, розпитувати їх. Хлопці пожвавішали і згодом наввипередки відповідали відвідувачеві, а коли урок закінчився, гуртом оточили Пирогова, ловлячи його слова та добрий погляд. Для мене стало зрозуміло, яким має бути педагог».
У 1983 році 12 грудня постановою Ради Міністрів Української РСР створено заказник «Княжпільський». Площа його території 821 гектар. Розташувався він неподалік села Княжпіль Кам’янець-Подільського району на високій товтрі, підніжжя якої омиває річка Тернава.У постанові дано коротку характеристику заказника: «Ділянка Товтрового кряжу, вкрита типовими для району подільськими дібровами з багатьма виходами на поверхню вапнякових порід. Особливу цінність становлять численні екземпляри вікових дубів, буків і сосен, цінного реліктового виду береки, а також різноманітний видовий склад трав’яного покриву, в якому широко представлені лілія лісова, підсніжник звичайний, види орхідних, занесених до Червоної книги Української РСР».
Юна МІТРАШКО
