17 грудня 1937 року Проскурівська міська рада затвердила «Генеральний проєкт реконструкції м. Проскурова». Його розробили архітектори та інженери харківського державного інституту проєктування міст («Діпромісто»). Головна увага проєкту була спрямована на повну реконструкцію центральної частини міста, де повинна була зникнути одноповерхова забудова. Прибузькі єврейські квартали взагалі пропонувалось знести та зробити на їх місті відпочинкову зелену зону. Окрім того, було заплановано розширення Проскурова шляхом приєднання села Заріччя та розбудови на його північній околиці житлового масиву на 17 тисяч мешканців (район теперішнього проспекту Миру). Проєктанти передбачали приєднання до міста й села Гречани, але як промислового району. Там мали спорудити ряд підприємств, серед яких найбільший в Україні цукровий комбінат. Розпочали втілювати проєкт з проведення комплексу робіт у комунальній сфері – розширяли мережу водогону, було забруковано десятки кілометрів вулиць i тротуарів. На 1941-42 рр. було заплановано більш грандіозну перебудову: формування центрального міського майдану з Будинком Рад, спорудження стадіону, універмагу, критого ринку, поліклініки, хірургічного корпусу лікарні, лазні-пральні та пожежного депо. Але війна не дала втілити проєкт у життя.
У 1959 році в країні був створений новий вид військ – Ракетні війська стратегічного призначення. В новостворені війська передали чимало військових частин з артилерії та авіації, на базі яких було організовано 10 ракетних дивізій. 17 грудня 1960 року одна з них з’явилась у нас на Хмельниччині – 7-а артилерійська Запорізька дивізія була переформована у 19-ту ракетну дивізію. Два полки дивізії розмістився у Хмельницькому та в Ярмолинцях. Дивізія отримала на озброєння 42 ракети середньої дальності Р-12 та Р-14, які були як наземного (30 ракет), так і шахтного (12 ракет) базування, мали дальність польоту від 2 до 4,5 тисяч кілометрів. Вже за рік після остаточного перебазування почалося переоснащення та підготовка до прийняття на озброєння нової міжконтинентальної ракети УР-100. Поява нових ракет викликала потребу сформувати у дивізії ще два полки, а також супутні технічні підрозділи. З 1972 року на Хмельниччині почалося формування ще трьох полків. В результаті 19-та ракетна дивізія отримала остаточну структуру — 9 ракетних полків, шахтний командний пункт та 10 шахтних пускових установок. Таким чином, навколо Хмельницького базувалося 90 міжконтинентальних ракет УР-100Н (за міжнародною класифікацією — SS-19 «Стилет»). Одна така ракета мала 6 роздільних боєголовок по 550 кілотонн кожна. 30 листопада 1999 року 19-та ракетна дивізія була розформована. На її базі створили 1-у ракетну дивізію Сухопутних військ України. Ця військова частина на порядок менша, має на озброєнні малопотужні мобільні (на автошасі) без’ядерні оперативно-тактичні ракетні комплекси.
Юна МІТРАШКО
