Мелетій Смотрицький – письменник, церковний і світський діяч, автор широко відомої «Граматики слов’янської», яка систематизувала церковнослов’янську мову і суттєво вплинула на розвиток української літературної мови.
Мелетій (Максим Герасимович) Смотрицький народився у містечку Смотрич (нині Хмельницька область), у родині шляхтича, українського письменника Герасима Смотрицького.
Навчався в Острозькій школі, а в 1594–1600р.р., за підтримки князя Василя Костянтина Острозького — у академії єзуїтів м. Вільно. 1601р. мешкав у маєтку князя Соломирецького, навчаючи княжат. Разом із князевичем Богданом Соломирецьким — вочевидь, як його наставник – слухав лекції в університетах Вроцлава, Віттенберга, Лейпціга, Нюрнберга. Отримав ступінь доктора медицини. Близько 1608р. повернувся до Вільна, певний час викладав у братській школі. Від віленського православного братства виступав з полемічними творами.
1610р. надрукував один із найвідоміших своїх творів – «Тренос або плач Східної церкви» (під псевдонімом Теофіл Ортолог). Художньо-полемічний твір написаний під впливом драматичних сутичок між православними і прихильниками Берестейської унії у Вільно 1609р.
Упродовж трьох років (1615–1618) Смотрицький викладав латину та церковнослов’янську мову в Київській братській школі, згодом став її ректором.
1616р. вийшов друком переклад староукраїнською мовою «Євангелія учительного… Калиста» — ще одна відома праця письменника.
1618р. повернувся до Вільна. Тут, у монастирі Святого Духа, прийняв чернецтво під ім’ям Мелетій. Дехто із сучасників зазначав, що це сталося після того, як на Смотрицького «донесли» про спілкування з монахами-уніатами.
Того ж року видано «Буквар язика славенска», головним автором якого був М.Смотрицький.
1619р. сталася вікопомна в історії філології подія – надруковано «Граматику слов’янську…» М.Смотрицького — працю, яка, без перебільшення, уславила його назавжди. У своїй «Граматиці…» видатний мовознавець першим створив увесь курс церковнослов’янської за частинами: орфографія, морфологія, синтаксис, просодія. Саме він увів нову літеру— «ґ», сформулював правила вживання літери «й», великої букви, розділових знаків, переносу. Також виокремив вісім частин мови, що функціонують донині: «ім’я, містоименіє, глагол, причастіє, нарічіє, предлог, союз, междометіє, дієпричастіє»; поділив іменники на п’ять відмінків. А ще – Смотрицький першим відокремив живу староукраїнську мову від церковнослов’янської, усталивши її орфографію. Практично у незмінному вигляді «Граматика…» слугувала слов’янській філології аж до початку 19-го століття, більшість її норм застосовуються й нині.
1620р. Смотрицького висвячено на православного архієпископа Полоцького, єпископа Вітебського і Мстиславського.
У православ’ї владика Мелетій був відомий сучасникам як непримиренний супротивник Унії, ба навіть як підбурювач до переслідування уніатів. 12 листопада 1623р. у Вітебську натовп розтерзав Полоцького архієпископа УГКЦ, засновника ордену Василіян Йосафата (Кунцевича). Загибель владики Йосафата пов’язували з антиунійною активністю Смотрицького, тож 1624р. останній вирушив подорожувати Сходом – від Константинополя до Єгипту. Паломництво вплинуло на владику Мелетія несподіваним чином: 1625р., повернувшись, він прихилився до уніатства.
6 липня 1627р. в маєтку брацлавського воєводи князя О.Заславського, у присутності митрополита Йосифа Рутського, Мелетій Смотрицький (на той час архимандрит Дерманського монастиря), склав сповідування католицької віри східного обряду, про що повідомив у тут-таки написаних листах Папі Урбану VIII, кардиналові О. Бандіні та до Святої Канцелярії у Ватикані.
Розпочав активну діяльність для підсилення позицій Унії. У творі «Апологія» доводив, що між православ’ям і католицизмом немає жодної «прірви віровчення», і що лише Унія може забезпечити церковний мир. У серпні 1628р., прибувши до Києва, Смотрицький передав «Апологію» православним ієрархам Іову Борецькому та Петрові Могилі, які створили свого роду комісію для вивчення праці. Комісія знайшла у ній понад сотню розбіжностей з догматами православ’я. Києвом же пішли чутки, що Смотрицького збирається проклясти православна Церква, а миряни мають намір утопити. Михайлівський монастир, де перебував владика Смотрицький, оточили розлючені містяни та козаки, які погрожували розправою: «Кров’ю здобули ми цю святиню, кров’ю ж і закарбуємо, а з нею і всякого, хто зрадить її або чимось зганьбить її».
Під час собору 15 серпня Мелетію погрожували, здійнявся галас, усе йшло до самосуду. «Апологію» ухвалили проклясти і прилюдно спалити (Борецький і Могила, які до тих пір підтримували Смотрицького, «відхрестилися» від нього). На соборі під страхом розправи автора змусили відректися від «Апології». Владика залишив Київ, остаточно переконаний у своєму виборі на користь Унії.
5 червня 1631р. Папа Урбан VIII надав Мелетію Смотрицькому титул ієраполітанського архієпископа під юрисдикцією Антіохійського Патріарха.
Відтоді Смотрицький багато працював над обґрунтуванням рішення про перехід в Унію, упродовж останніх років життя свої полемічні праці присвячував питанню церковної єдності, закликав українських ієрархів до об’єднання.
27 грудня 1633р. у с.Дермань (нині Рівненщина) Мелетій Смотрицький помер. Похований у Дерманському монастирі.
Підготувала Олена Бондаренко
