5 січня 1561 року нащадки Івана Лабунського продали село Колищенці князю Костянтину-Василю Острозькому. Так почалась історія міста Старокостянтинів.
На території сучасного Старокостянтинова у XVI столітті розташовувалось село Колищенець, яке належало Івану Лабунському. У 1561 році, нащадки Лабунського, продають частину поселення князю Костянтину Острозькому за п’ять тисяч кіп литовських грошей. Відкупивши частину села, Костянтин Острозький у березні 1561 року одержує і два королівські привілеї — один на право заснування міста, другий — на магдебурзьке право для нового міста.
Спочатку місто отримало назву Костянтинів, а після заснування міста Новокостянтинова (нині село Летичівського району Хмельницької області) у 1632 році був перейменований на Старокостянтинів.
У цей день в 1919 році ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету Іван Іванович Огієнко став одночасно ще й міністром народної освіти Української Народної Республіки. Наступного дня, 6 січня, він видав перший наказ по міністерству про те, що «міністр освіти Огієнко зрікається від належного йому утримання й передає його на створення студентських стипендій у Кам’янець-Подільському державному українському університеті».
5 січня 1940 року у Кам’янці-Подільському в розпочала роботу перша сесія новоутвореної Кам’янець-Подільської обласної ради депутатів трудящих, яка тривала два дні й завершилася 6 січня. У роботі сесії взяли участь депутати, обрані народом 24 грудня 1939 року, і запрошений партійний і радянський актив області. Сесія одноголосно затвердила перший в історії області виконавчий комітет. Він складався із 17 чоловік: голови, трьох заступників, секретаря та 12 членів. Головою обласного виконкому обрано депутата від Ярмолинецького виборчого округу — 36-річного Андрія Микитовича Ковбасюка.
В цей день у 1971 році на Кам’янець-Подільському кабельному заводі виготовлено мільйонний кілометр кабелю. Завод був заснований у 1961 році. Сьогодні він є одним з найбільших виробників в Україні.
У 2016 році, 5січня, Національний банк України ввів в обіг дві пам’ятні монети «Щедрик» — номіналом п’ять гривень із нейзильберу та двадцять гривень зі срібла. Їх присвячено сторіччю першого хорового виконання знаменитого твору Миколи Дмитровича Леонтовича — українського композитора, який 1899 року закінчив Подільську духовну семінарію в Кам’янці-Подільському.
До речі, за однією з версій, ця щедрівка записана Леонтовичем саме на Хмельниччині. «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…» – здавалося б, хто з українців не знає цієї щедрівки. Народжена ще в дохристиянські часи, саме завдяки українському композиторові Миколі Леонтовичу вона стала відомою на увесь світ. Їй судилося стати справжнім символом Різдва, мати безліч переспівів та варіантів виконання, стати саундтреком до популярних голівудських фільмів та звучати в кращих концертних залах світу. І мало хто знає, що ця колядка, без якої нині Різдво – не Різдво, яка відома не лише в Україні, а й в усьому світі під назвою «Колядка дзвонів» (Carol of the Bells), – одна з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича. Існує чимало припущень музикознавців, де саме Микола Леонтович міг почути вперше щедрівку і записати її. Одна з них – не деінде, а на Хмельниччині. В невеличкому селі на Заславщині – Підлісцях, звідки родом його дружина Клавдія Жовткевич.
На початку 1960 року Хмельницька футбольна команда «Динамо» отримала статус майстрів і право виступати в чемпіонатах СРСР. Та постала велика проблема – виявилося, що міський стадіон не відповідає вимогам проведення матчів такого рівня. Але, дякуючи долі, тодішній перший секретар обкому партії О. Ватченко був великим аматором футболу, і одразу взяв вирішення цього питання під свій особистий контроль. Було прийняте рішення про початок негайної перебудови стадіону. У січні 1960 року перед будівельниками поставили жорсткі строки – закінчити всі роботи до 15(!) квітня. І от за три місяці виросли нові залізобетонні трибуни на 10020 місць із роздягальнями, душовими, сауною, медпунктом. Були встановлені щогли електричного освітлення, котрого в той час більшість стадіонів ще не мала. Загальний кошторис робіт на стадіоні склав 2мыльйони 400 тисяч карбованців. Велику допомогу в будівництві надала громадськість міста – робітники, службовці, студенти, школярі, які безкоштовно і не один день працювали на новобудові. Урочисте відкриття стадіону відбулося 24 квітня 1960 року, в день, коли перший матч на своєму полі в рамках чемпіонатів СРСР проводили хмельницькі динамівці.
5 січня 1997 року гран-прі Всеукраїнського телефестивалю популярної музики «Мелодія-96» завоювала кам’янчанка Марина Одольська (згодом — заслужена артистка України).
У цей день народилася Неллі Павлова – художниця, член Національної спілки художників України. Життєво і творчо пов’язана з Хмельницьким. Народилася 1952 року в Узбекистані, в Каршинському степу, тож Схід – її історична батьківщина. Батьки часто переїжджали, тому дитинство художниці минуло в Латвії, а освіту отримала в Рязанському художньому училищі, здобувши фах художника-модельєра. Та справжньою батьківщиною став для неї Хмельницький. Тут народилася її донька, онуки; тут 2003 року вона стала членом Національної спілки художників України.
З 1994 року Неллі Павлова веде активну виставкову діяльність; тільки персональних виставок має більше п’ятдесяти, і не лише у Хмельницькому, а й Кам’янці-Подільському, Києві, Одесі, польському Чеханові. Чимало її творів знаходяться в музеях, галереях, приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, Угорщини, Росії, США, Франції. Працює Неллі Миколаївна у різних видах мистецтва – живописі, графіці тощо.
