10 січня 1942 року в селі Хоросток Славутського району народився письменник Микола Антонович Мачківський. Його родина пройшла через голодомор, репресії та війну. Зокрема, його батько загинув у нацистському концентраційному таборі.
Микола Мачківський у 1968 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Опісля працював редактором у низці газет Поділля. Микола Антонович є автором 25 книг, серед яких є збірки поезій, повісті та романи. Наприклад, «В житах», «Голубе небо і чорна земля», «Сорокодуби», «Чорний дяк», «Коріятовичі», «Каратель»… Нині письменнику виповнюється 78 років.
Поділля – один з важливих регіонів у подіях Української революції. Тут впродовж 1917–1921 років неодноразово змінювалася влада. Враховуючи нетривалість існування української влади на Поділлі та симпатії подолян до неї, більшовики змушені були демонструвати свою «українськість». Зокрема,10 січня 1921 року Новоушицьким повітвиконкомом ухвалює рішення про те, що «всі накази, які виходять з виконкому та його відділів, повинні обов’язково писатися українською мовою». Проте на практиці абсолютна більшість документів виконувалася російською мовою або суржиком, що пояснюється низьким освітнім рівнем працівників радянських і партійних установ. Практично відразу з утвердженням своєї влади на Поділлі більшовики розпочали ліквідацію системи освіти періоду УНР як ідейно ворожої та створення радянської системи.
10 січня 1876 року в передмісті Кам’янця-Подільського народився видатний геолог Василь Іванович Яворський. Всупереч волі батьків, юнаком він залишивши домівку й почав працювати забійником на копальні «Нивка» у Домбровському гірничозаводському басейні в Польщі. Одночасно навчався у Домбровському училищі, яке закінчив у 1898 році. Продовжити навчання не зміг через брак коштів. Чотири роки працював штейгером (посадовець, який безпосередньо керує гірниками — авт.) на Лунєвських кам’яновугільних копальнях, а потім начальником геологорозвідувальної партії в Новому Тагілі. Саме тут його зацікавили геологія і корисні копалини.
У 1905 році він став студентом Петербурзького гірничого інституту, проте невдовзі через відсутність коштів був змушений повернутися до праці. Лише у 1913 році Яворський зміг закінчити гірничий інститут. З 1920 року він працював у Мінусінському басейні в Сибіру. Розвідані ним запаси кам’яного вугілля виявилися у чотири рази більшими, ніж вважалися раніше. Займався геологічними розвідками на Далекому Сході, згодом у Грузії, Караганді, в Казахстані, в Україні. У 1945 році за геологічне дослідження Донбасу йому було присуджено Державну премію.
Вчений видав близько 200 праць, які мали важливе наукове і практичне значення. Йому було надано вчене звання доктора геолого-мінералогічних наук і звання професора без захисту дисертації. Василь Яворський помер на 99-у році життя у 1974 році.
