У працях науковців і краєзнавців цей день згадується, як день відкриття у Кам’янці-Подільському чоловічої гімназії. А почалось все у 1831 році, коли на педагогічній раді професор Харківського університету пан Архангельський зачитав імператорський указ про закриття Вінницької гімназії і переведення її до Кам’янця-Подільського.
Таким чином гімназію у Кам’янці відкрили 13 січня 1833 року. Її першим директором став Федір Телешов. Спочатку гімназія розміщувалася у тісному приміщенні. Проте у 1837-му імператор Микола І видав указ надати цьому освітньому закладу кращі умови. Цей наказ навіть викарбували на мідній табличці, яку заклали у фундамент нової будівлі гімназії. Її урочисте відкриття відбулося 1 січня 1841 року.
Це була триповерхова, кам’яна, прямокутна споруда. У 1873 році на третьому поверсі гімназії облаштували Трьохсвятительська церква, над дахом якої бу збудований купол. Загалом у гімназії навчалося від 250 до 650 учнів. Атестат про її закінчення відкривав шлях до університету. Так, у 1886 році в Київському університеті на різних курсах вчилося 90 випускників Кам’янець-Подільської гімназії.
Заклад швидко перетворився на новий осередок освіти і науки на Поділлі. Підтвердженням цього став візит Тараса Шевченка до Кам’янця в жовтні 1846 року, аби відвідати свого давнього знайомого, викладача гімназії Петра Чуйкевича. Крім того, її відвідували імператори Микола І (1842 рік), Олександр ІІ (1859 рік) та Микола II (1916 рік).
У перші місяці Першої світової війни будівля гімназії постраждала від вибухів. Учнів і майно евакуювали, а у відремонтованих приміщеннях розмістили військових. А в часи Української Народної Республіки, гімназію приєднали до заснованої в 1918 році української гімназії імені Степана Руданського. Проте з остаточним приходом більшовиків у місто 16 листопада 1920-го, гімназію перетворили у трудову школу.
Крім того, цей день тісно пов’язаний з появою нових друкованих видань у Кам’янці-Подільському. Так, 13 січня (1 січня за старим стилем) 1862 року вийшло друком перше число журналу «Подольские епархиальные ведомости». Журнал видавали у Кам’янці-Подільському спершу двічі на місяць, далі — щотижня. «Подольские епархиальные ведомости» стали офіційним друкованим виданням Подільської єпископської кафедри.
Видання складалося з офіційної та неофіційної частин. Зокрема, у ньому розміщувалися проповіді, різноманітні послання, оголошення, розпорядки молитов тощо. Проіснував журнал до кінця 1905 року. У січня 1906 році йому на заміну прийшли газета «Подолия», яка виходила щодня, а з 1908-го — тричі на тиждень, та журнал «Православная Подолия», який виходив щомісяця, а з 1907-го — щотижня. Проіснували вони до 1915 року.
А 13 січня 1881 року вийшов перший номер громадської та літературної газети «Подольский листок». Таким чином журналіст і письменник Борис Сторожевський спробував видати у Кам’янці-Подільському першу приватну газету. Вона виходила тричі на тиждень і містила рубрики «Хроніка кам’янець-подільського життя», «Політичні вісті (міжнародний огляд)», «Суміш», «Внутрішні вісті (сторінками газет)». Газета відрізнялася від більшості провінційних видань 1880-х років критикою окремих сторін суспільно-політичного та економічного життя Російської імперії. Втім, видання прожило трішки більше року — до 18 лютого 1882-го. Причиною закриття стали борги видавця-редактора.
На Поділлі перші автомобілі з’явилися в 1900-1903 роках у найбільших містах — Кам’янці-Подільському, Вінниці, Проскурові та Могильові-Подільському. Саме там була розгалужена мережа брукованих вулиць, підприємств і там жили найзаможніші люди. Спершу поодинокі автівки були приватними й службовими, адже не кожен міг дозволити собі придбати новий вид транспорту. Проте з роками їх кількість зростала. Автотранспорт почали використовувати й для громадських перевезень. Але впровадження міжміського автосполучення не минуло без конфліктів.
Новий вид транспорту зустрів спротив з боку візників. Ті розпочали запеклу боротьбу з новоявленими конкурентами. Зокрема, писали скарги, залякували пасажирів небезпекою автомобілів та навіть вдавалися до хуліганства.
Один з таких випадків стався 13 січня 1914 року на проскурівському шосе за п’ять верств (5,3 кілометра — авт.) від Кам’янця-Подільського. Група візників затримала авто з пасажирами та зчинила бійку з помічником водія. Машина дала задній хід, проте її заблокували саньми. У результаті бійки постраждали шофер і деякі пасажири.
13 січня 1953 року Народився народний артист України, актор і керівник хмельницького монотеатру «Кут» Володимир Смотритель. Він народився в місті Городище Черкаської області. Закінчивши школу, спершу навчався в Дніпропетровському хореографічному училищі, а далі у 1978-му поступив до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого на факультет драми і кіно. Опісля він всім років пропрацював актором у Київському театрі юного глядача, а пізніше — у Чернівецькій філармонії.
У Хмельницький Володимир Смотритель переїхав у 1988 році. Тут він три роки пропрацював в обласній філармонії. А у 1992 році, переконавши тодішнього міського голову Михайла Чекмана, йому вдалося створити у Хмельницькому монотеатр «Кут», який до цього часу працює на вулиці вулиця Проскурівського Підпілля, 34.
