16 січня 1892 року народився Гордій Коцюба, український письменник покоління «Розстріляного Відродження»
Гордій Максимович Коцюба (Коцегуб) народився в селянській родині на хуторі Костів Банківського повіту (нині Валківський район Харківської області). Початкову освіту отримав у Валківській трирічній народній школі. Впродовж кількох років працював писарем, самотужки заробляючи собі на подальшу освіту. Екстерном склав іспити за повний курс гімназії, вступив до Петроградського університету – на юридичний факультет, паралельно вивчав історію та філологію. Навчання в університеті закінчив у 1917р. Тоді ж вступив до Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР-боротьбісти), а невдовзі – до Української комуністичної партії.
Належав до літературних організацій «Гарт», «ВАПЛІТЕ», «Пролітфронт».
У жовтні 1921р. разом з представником УСРР у Польщі Олексієм Шумським виїхав до Варшави, де працював у прес-бюро посольства.
Був одним із засновників та редактором журналу «Шляхи мистецтва», співпрацював з газетами «Вісті ВУЦВК», «Селянська правда», журналами «Всесвіт», «Червоний шлях» та іншими виданнями.
Всього вийшло друком 14 зіброк оповідань та 2 романи Гордія Коцюби. Перші його твори були надруковані 1919р.
У ранніх збірках оповідань — «На межі», «Свято на буднях», «Змова масок» — Коцюба приділяв увагу внутрішнім сумнівам людини, яка опинилася в ситуації складного вибору між людяністю та «революційним обов’язком» (Гр.Майфет у нарисі «Гордій Коцюба», опублікованому в квітневому числі журналу «Червоний шлях» від 1929р., назвав це «боротьбою людини з собою».) Звичайно, людина твердих більшовицьких переконань не могла в принципі мати жодних внутрішніх сумнівів, а тим паче – «боротися з собою», тож революційні «літературознавці» піддали творчість письменника нищівній критиці.
Романом «Нові береги» (1936р.) Г.Коцюба зробив було спробу якось «реабілітуватися», показавши «соціалістичну героїку» будівників Дніпрогесу. Однак «чекісти» вже накинули пильним оком на «неблагонадійного» автора.
21 березня 1938р. Гордія Коцюбу заарештували органи НКВС. Письменника звинуватили в тому, що він «був активним учасником антирадянської організації українських есерів, яка проводила підготовку до збройного повстання проти Радянської влади». Аби «не уникнув суду і слідства», Харківське обласне управління НКВС ухвалило «утримувати його під вартою у в’язниці міста Харкова».
Під тортурами на допитах та під час очних ставок (справу «вів» якийся молодший лейтенант Замков) Г.М.Коцюба «визнав свою провину». Військовий трибунал Харківського військового округу 17 грудня 1938р. засудив письменника до розстрілу.
В 1956-57р.р. відбулося «додаткове розслідування» справи, під час якого В.Сосюра, П.Панч, С.Крижанівський надали страченому колезі позитивні характеристики як «здібному авторові та патріотові своєї Батьківщини». 28грудня 1957р. Гордій Коцюба був посмертно реабілітований.
Підготувала Олена Бондаренко
