Цей день в історії Хмельниччини: 16 січня

16 Січня 2020 11:03

У працях науковців та краєзнавців в цей день Хмельницький отримав свою назву, у документах вперше згадано Красилів та полонені з концтабору «Грослазарет» отримали свободу. Про це і більше в огляді подій історії Хмельниччини.

Цього дня у 1954 році місто Проскурів перейменували у Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область на Хмельницьку. Про це йдеться в Указі Президії Верховної Ради Української РСР від 16 січня 1954 року. Історія нашого міста, налічує майже 600 років. Невеличке поселення Плоскирів або ж Плоскирівці на березі річки Плоски та Південного Буга, згадується вже у XV столітті, 1795 року з утворенням Подільської губернії, місто отримало назву Проскурів. Краєзнавець Сергій Єсюнін у своїх публікаціях пише, що є згадки про те коли затверджували пропозицію про перейменування міст із приводу святкувань «300-річчя возз’єднання України з Росією», вирішили, що одного лише Переяславля-Хмельницького замало, — необхідно дати нову назву ще одній з областей та її обласному центру. Розмова велась про три «кандидатури»: Черкаси, Тернопіль та Проскурів — усі вони мали однакові шанси бути перейменованими на Хмельницький. Під час обговорення хтось із керівництва УРСР звернув увагу на те, що є Кам’янець-Подільська область, а обласний центр має назву Проскурів. Дійшли до висновку що все одно доведеться перейменувати область, то чому ж не зробити це зараз. Так 65 років тому місто отримало сучасну назву – Хмельницький.

До речі, цього ж дня 1954 року у Хмельницькому було завершено спорудження Будинку Рад та впорядкування навколишньої площі (нині – Майдан Незалежності).

В цей день минулого року, 16 січня, у Хмельницькому відбувся всеукраїнський різдвяний етнофестиваль “Дар днесь пребагатий“. До обласного центру з’їхалися фольклористи з різних куточків України. Як тоді розповіли організатори, особливістю цього фестивалю є те, що на сцені виступають не професійні артисти, а безпосередньо носії цієї культури.

Сьогодні місто Красилів відзначає 576 річницю з першої датованої згадки про місто. Вперше місто згадується у документі від 16 січня 1444 року, за яким литовський князь Свидригайло надавав своєму слузі Михайлу Олехновичу «за його вірну службу» у володіння села Кременецького повіту, у тому числі й Красилів. Хоча серед дослідників називається ще одна дата — 1437 рік. Йдеться про іншу жалувану грамоту того ж князя, надану Михайлу Олехновичу.

6 січня 1944 року – партизани та воїни 226-ї стрілецької дивізії звільнили місто Славута та однойменну залізничну станцію від нацистів. Того ж дня до Славути увійшли частини 226-го та 23-го стрілецьких корпусів.

За офіційними даними Надзвичайної державної комісії по розслідуванню та встановленню злодіянь німецько-фашистських загарбників, у Славуті діяв концтабір «Грослазарет». При звільненні міста 16 січня 1944 року в концтаборі залишалося 600 хворих та поранених полонених. Вони були доведенні до такого стану, що 7 чоловік з них померли по дорозі до радянських госпіталів. В перші ж дні находження в госпіталі з-поміж прибулих зі Славутського табору померло 47 чоловік.

У 1921 році, 16 січня, було оголошено перший набір студентів до Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. Політкомісар вищих шкіл міста опублікував звернення до парткомів, ревкомів, виконкомів, профспілок Поділля із закликом направити на навчання до інституту партійних «товаришів» і незаможних селян. На жаль, даних про прийняття до закладу у перший рік їхнього існування обмаль.

У цей день в 1991 році Папа Римський Іван Павло ІІ відновив Кам’янець-Подільську дієцезіюРимо-католицької церкви та призначив її єпископом-ординарієм Яна Ольшанського.

Не обійшлося без втрат цього дня на Хмельниччині. 16 січня 2015 року на Сході України загинуло два наших військових. Під Дебальцевим загинув 28-річний солдат Міжнародного центру миротворчості та безпеки Віталій Каракула з Деражні. Поховали бійця у його рідному місті. Того ж дня обірвався зв’язок з 48-річним кам’янчанином Валерієм Лізвінським, який перебував на території донецького аеропорту. Лише 20 лютого стало відомо, що 16 січня боєць загинув. Валерій був помічником командира аеромобільно-десантного батальйону з оперативного забезпечення 80-ї аеромобільної бригади. Поховали десантника у Кам’янці-Подільському.

Даша ПАСТЕРНАК, Юна МІТРАШКО

Джерело: ye.ua