В працях науковців та краєзнавців 28 січня зроблені перші кроки для заснування «Українського незалежного театру» та відкриття юнацької бібліотеки. У сучасній історії це день скасування «диктаторських законів».
28 січня 1991 року народився Євгеній Олександрович Зеленський – Герой України, військово-службовець 8-го окремого полку спеціального призначення, що дислокується у Хмельницькому. Народився Євгеній у німецькому місті Потсдам в родині військового. Батько, полковник Олександр Олександрович Зеленський, все життя віддав військовій розвідці.
З самого дитинства Євгеній мріяв стати військовим. Він – вихованець парашутного клубу «Каскад» (місто Ізяслав). Загинув під час виконання бойового завдання в зоні АТО 17 червня 2014 рокупоблизу села Щастя Луганської області.
Того ж року напередодні Дня Незалежності президент України Петро Порошенко присвоїв йому звання Герой України з врученням ордену «Золота зірка». Похований Герой у Києві.
Цього дня, в 1920 році у Кам’янці-Подільському завершилося дводенне засідання комітету при головноуповноваженому уряду Української Народної Республіки, на якому ухваленонадати допомогу на заснування «Українського незалежного театру». Театр у місті діяв з першої половини 1919 по травень 1920 року.
Театрові рішенням уряду УНР у грудні 1919 року надається статус Державного Народного театру під керівництвом Миколи Садовського.Хронологічно перша рецензія у пресі Кам’янця-Подільського про виступи Державного театру датована 18 липня 1919 року і присвячена такій виставі, як «Суєта» за п’єсою Івана Карпенка-Карого.
Після поразки військ УНР колектив Державного театру не мав можливостей до існування, отож під впливом суспільно-політичних обставин припинив свою діяльність.
Також, на засіданні комітету 28 січня надано субсидії на видання студентського часопису «Нова думка». Він видавався радою студентських представників у 1920 році. Його творили самі студенти за підтримки окремих викладачів-філологів, а кошти на друк давали державні і партійні органи, зацікавлені у молодіжній підтримці національно-революційних процесів. Загалом у “Новій думці” було опубліковано понад 50 матеріалів, більшість яких становлять літературні твори і переклади зарубіжних авторів, статті на суспільно-політичні теми. Чимало інформації вміщено про студентське громадське життя.
28 січня 1649 року подільський суддя Лукаш Московський порушив на сеймі питання про те, щоб надіслати на допомогу Кам’янець-Подільській залозі однієї тисячі драгунів, а також боєприпасів, бо місту загрожує небезпека «з боку збунтованих хлопів». Це пов’язано з тим, що в третій декаді грудня 1648 року в околицях Кам’янця-Подільського зосередилося чимало повстанців — загонів місцевих опришків і повсталих галичан під проводом Семена Височана, які з Покуття відходили на терени Поділля, що перебували під контролем української влади. Тільки наприкінці січня 1649 року польським жовнірам вдалося взяти під контроль Кам’янецький повіт.
28 січня народився Анатолій Федоровича Ігнащенко (1930-2011) – архітектор, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка. Народився знаменитий архітектор у селі Захарівці неподалік від Хмельницького. У селі згадують, що Інгащенко дуже любив свій отчий дім. І коли доводилося працювати над проектами на Хмельниччині, завжди гостював у мами.
Його називають величиною в архітектурному вимірі. Саме Ігнащенко створив в Києві меморіальний комплекс Бабин Яр, Савур-могилу на Донбасі. Він спроектував район Ла-Вілет у Парижі, Алею діячів світової цивілізації в Нью-Йорку. Став автором пам’ятників Тарасу Шевченку в Парижі, Лесі Українці у Саскатуні (Канада), Василю Порику, герою руху Опору, у Франції… А ще є відомі музейні комплекси: Шевченкові в Каневі, Довженку в Сосниці, Березовському та Бортнянському в Глухові, Островському в Шепетівці, станція метро «Дніпро», «Український дім»… Якщо Малевич відомий своїм чорним квадратом, то Анатолій Ігнащенко створив чорний куб – історичний музей Трипільської культури на місці розкопок. І це далеко не весь перелік проектів, втілених митцем у різних містах світу.
«Звідки ви все берете такі неординарні ідеї»? – цікавилися у майстра. – «Я ж циган, – відповідав Анатолій Федорович, – а цигани сплять з відкритими очима і бачать всю Галактику».
Меморіальний комплекс в Бабиному Яру – одне з тих творінь Ігнащенка, які він вистраждав, проніс крізь серце. Саме тут, над Бабиним Яром, архітектор мріяв встановити ще один пам’ятний знак – циганську кибитку. За свідченнями очевидців, першими в цьому урочищі були страчені саме цигани. Але тоді не судилося. Циганську кибитку, яку Ігнащенко проектував для Бабиного Яру, встановили на височенній скелі над річкою Смотрич в Кам’янці-Подільському… Кибитку, зрешечену кулями, повиту гірляндами сталевих квітів. А на ціпу сорокаметрового дишла гойдається від вітру колесо з розіп’ятим циганом…
І лише у червні 2016-го, вже по смерті архітектора, Мінкульт звернувся до міського голови м. Кам’янець-Подільський щодо передачі до столиці пам’ятного знаку. Кибитку таки встановили в Бабиному Яру…
28 січня 1921 року у польському місті Каліш помер від плямистого тифу Володимир Костянтинович Лубківський – підполковник Дієвої армії Української Народної Республіки.Народився він в Кам’янці-Подільському. 1920 року служив у 3-й гарматній бригаді 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
22 січня 1982 року Кам’янець-Подільський міськвиконком ухвалив відкрити в місті спеціальну бібліотеку для обслуговування юнацтва. Бібліотеку відкрили вже через місяць, 24 лютого, на першому поверсі дев’ятиповерхового будинку на проспекті Леніна (тепер Грушевського).
28 січня 2014 року Верховна Рада відмінила «диктаторські закони 16 січня». Скасували 9 із 12 законів, які обмежували громадянські свободи громадян і були прийняті 16 січня «у ручному режимі». За скасування законів проголосував 361 із 412 народних депутатів, зареєстрованих в сесійній залі. Не голосувала у повному складі фракція КПУ.
