У документах різних років 4 лютого стало днем будівництва нового міста, перейменування області та суду у Петербурзі.
4 лютого 1919 року в селі Шумівці Летичівського повіту (нині село Хмельницького району) відкрився перший осередок «Просвіти». Ініціаторами заснування культурно-освітнього осередку стали представників місцевого духовенства. До нього відразу записалося 23 члени, а до осені кількість просвітян збільшилася до 32.
Під час німецько-фашистської окупації Хмельниччини не покора місцевого населення, а також допомога євреям, військовополоненим та іногороднім трактувалося окупаційною владою міста як злочини, за які засуджували до смертної кари. Так, 4 лютого 1942 року Проскурівський міський суд засудив до смертної кари Якилину Медвидовську. Жінка проживала у Старокостянтинові і була засуджена за участь у переховуванні військових та вороже ставлення до німецької влади. Вирок виконали через три дні – 7 лютого 1942 року о 14 годині.
4 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР затвердила подання «Про перейменування міста Проскурова в місто Хмельницький, Кам’янець-Подільської області в Хмельницьку область». У своїх сучасних межах область існує з 22 вересня 1937 року, коли постановою ВЦВК СРСР було створено Кам’янець-Подільську область. До неї увійшли 33 райони, що відділилися із Вінницької. 15 березня 1941 року раднарком УРСР вирішив центр області перенести з Кам’янця-Подільского до Проскурова, який був більш неселеним. Окрім того, місто в цей період почало активно розбудовуватись. Доречі, після того як Проскурів отримав назву Хмельницький довелось перейменувати і залізничний вокзал, збудований за рік до того.
4 лютого 1977 року Міністерством енергетики і електрифікації СРСР видано Наказ “Про початок робіт по будівництву Хмельницької АЕС”. Цей документ і став початком процесу широкомасштабного будівництва. 8 лютого 1978 року ще одним наказам було утворено Управління будівництва Хмельницької атомної електростанції, яке і до сьогодні залишається головною будівельною організацією в місті. Будівництво міста розпочалось в 1977 році. А перші будівельні роботи на головному майданчику майбутньої АЕС розпочались у 1981 році. В 1979 році на новобудову прибули перші польські будівельники, які, поряд із радянськими, працювали тут до 1990 року.
У 1878 році, 4 лютого у Петербурзі завершився один з найбільших судових процесів у Росії – над 193 учасниками «ходіння в народ». Серед підсудних була й уродженка села Привороття Ушицького повіту, випускниця Кам’янець-Подільської Маріїнської жіночої гімназії Ольга Розумовська. Загалом серед підсудних було 38 жінок. Підсудні були учасниками не менше 30 різних пропагандистських кружків. Проте майже всі вони (177 осіб) звинувачувалися в організації єдиного «злочинного співтовариства» з метою державного перевороту. Суд виніс вирок дуже м’який порівняно до того, на який розраховував уряд: з 190 підсудних (3 померли в час процесу), 90 були виправдані і лише 28 засуджені до каторги. Проте Олександр II санкціонував адміністративну висилку для 80 чоловік з виправданих судом. Яка доля після процесу випала Ользі Розумовській невідомо, як і точна дата смерті революціонерки у 1878 році.
«Ходіння в народ», масовий опозиційно-суспільний рух патріотичної інтелігенції у 1870-х роках. Рушійною силою революції вони вважали селян, а тому вели активну пропаганду соціалізму саме на селі. Рух не мав керівного центру, більшість пропагандистів не володіли навичками конспірації, що дозволило уряду порівняно швидко розгромити рух.
Юна МІТРАШКО
