У 2001 році, 14 лютого, сесія Кам’янець-Подільської міської ради передала міст “Стрімка лань” з комунальної власності до державної. Але пройшло майже чотири роки, поки цю ухвалу було реалізовано на державному рівні. Відповідне розпорядження уряду підписано 8 жовтня 2004 року. Головною причиною такого рішення стало те, що міст через Смотрич — важлива для України комунікація. Через цей міст проходить магістральний автомобільний шлях Н-03, який сполучає Хмельницький і Чернівці.
Проєкт мосту розробили у 1965 році фахівці всесвітньо відомого Інституту електрозварювання імені Євгена Патона. Уперше у світовій практиці інженери вирішили застосувати бісталеві балки, які дозволили зробити міцний міст без жодного підпорного “бика”. “Стрімка лань” — найвищий міст України (в різних джерелах дається висота від 50 до 70 метрів). Окрім цього, при будівництві мосту вперше у світовій практиці застосовано бісталеву конструкцію.
14 лютого у 1919 році до Кам’янця-Подільського на возі дістався український історик, екс-голова Української Центральної Ради – Михайло Грушевський. Потяг на якому їхав Михайло Сергійович, потрапив у аварію.
Кирило Миколайчук, член Української республіканської капели, який їхав цим же поїздом у своїх нотатках писав:
«П’ятниця, 14 лютого, була для нас нещасливим днем, і ми мало що не заїхали на той світ. Десь коло 7-ї години ранку сталася катастрофа. Два сильні штовхуни викинули з місць пасажирів з переляканими очима. Розляглися крики, лементи про рятунок. Серед поля потяг врізався в сніг і зійшов з колії. На шматки розлетілися два старі вагони, в яких покалічилися люди. Професор Михайло Грушевський, міністр Іван Огієнко, Олександр Жуковський, Всеволод Голубович і ми, капеляни, вийшли з катастрофи непошкодженими. Над’їхали два «рятункові» паровози і витягнули нас назад до станції Нестерівці. Звідси ми пішки добралися до села, а там найняли підводи в селян, щоб таки добратися до Кам’янця-Подільського. Ми вирушили о 2-й годині по полудні і після різних цікавих пригод прибули до Кам’янця о 10-й годині вечора».
Цей візит у Кам’янець для Михайла Сергійовича був дуже важливим. Автори біографічного нарису “Михайло Грушевський” – Юрій Шаповал та Ігор Верба писали: “Це був його останній шанс залишитися у великій політиці, стати біля керма державного управління. Очевидно, цей план визрів у нього в самому Кам’янці і посилювався з падінням авторитету Директорії УНР. Очоливши кам’янецьку опозицію, колишній голова Української Центральної Ради прагнув повернутися до державного керма, але програв”.
Наприкінці березня 1919 року з Кам’янця Грушевський виїхав за кордон, жив у Женеві, Празі та Відні. У березні 1924 року він, вже у ранзі академіка Всеукраїнської академії наук (обраний наприкінці 1923 року), повернувся з еміграції до радянської України.
14 лютого 1920 року в Кам’янці-Подільському відбулося засідання кабінету народних міністрів УНР у складі прем’єр-міністра І. Мазепи, А. Лівицького, І. Огієнка, М. Шадлуна, О. Безпалка. Під час зібрання уряд ухвалив «Тимчасовий закон про форму державного устрою та порядок законодавства УНР». Однак проєкт не був затверджений Головою Директорії УНР Симоном Петлюрою. Державну Народну Раду (передпаламент) передбачалося скликати 16 травня 1920 року.
У світі 14 лютого відзначають День святого Валентина. Минулого року в найромантичніший день року в Хмельницькому побралося 22 пари. Цього дня у місті тривала акція “Кохання поза часом”, тож ДРАЦС працював з 8-ої ранку і до півночі. У 2018 році 14 лютого бажання побратися виявило 28 хмельничан. З них 10 скористалися послугою “Шлюб за добу”. У 2017 році бажання зареєструвати шлюб 14 лютого виявили 22 пари.
