Десять раритетних книжок з творами Тараса Шевченка і видань, присвячених його життю та творчості, у колекції 75-річного хмельничанина Олександра Гуцуляка. У добірці є навіть перше видання «Кобзаря» 1840 року, надруковане приватним видавництвом Фішера в Санкт-Петербурзі.
Як зізнається пенсіонер, колись його зібрання нараховувало 25 книг, але під час одного з переїздів чоловіка обікрали. Тепер колекціонер живе у пансіонаті, тож свою колекцію доводиться зберігати у знайомих. Лише інколи свої рідкісні книги колекціонер демонструє публіці. Цього року напередодні «Шевченкових днів» колекцію раритетних «Кобзарів» він презентував у читальні Хмельницької обласної наукової бібліотеки.
«Мій Шевченко почався сімдесят років тому, коли мені було п’ять років. Я побачив світ в тундрі, в сталінському концтаборі. Дід з бабцею потрапили в горнило репресій, їх вислали до Сибіру. Там мені бабця й дала мого першого «Кобзаря». Цю книжечку колись купив мій дід у Відні. Він був унтерофіцером Австро-Угорської імперії, воював проти німців. Книга видана 1859 року в Лейпцигу, це прижиттєве видання Шевченка. Вона мені найдорожча, – розповідає Олександр Андрійович. – Є ще одна книга, дуже важлива мені. Видана 1874 року біографія Івана Сошенка. Це один із найближчих друзів Тараса Шевченка, який познайомив його з Брюлловим, Жуковським і рештою української інтелігенції Пітера. Це перші книги, які я читав».
Після смерті Сталіна родину реабілітували, тож вони змогли повернутися в Україну. Свою колекцію «Кобзарів» чоловік почав збирати у студентські роки. В основному – під час роботи в студзагонах.
«З 1969 року по 1972 роки я був активним учасником студзагонів на будівництві. Нас посилали зі Львівщини в середню Азію, Південь Сибіру будувати корівники і решту господарчих будівель. Там було дуже багато українців. Не тих перших вигнанців, а їхніх дітей і внуків. Вони мені їх і дарували, бачили зацікавленість Шевченком», – згадує колекціонер.
Як зізнається Олександр Гуцуляк, полюбив Кобзаря, бо той підкорив його любов’ю до України. За ці роки не раз люди пропонували купити колекцію, але чоловік твердо вирішив: «Тарасовим словом не торгує». До цих пір Шевченкову поезію перечитує майже щодня. Особливо близький йому «Заповіт». Говорить, що і сьогодні заклик «Поховайте та ставайте, кайдани порвіте!» дуже актуальний, адже кайданами окута зараз Україна.
«Мене болить доля України. У нас розбрат, немає єдності. Частина патріотичної молоді зараз на Сході, захищає Україну. Але не всі такі. Якби я був молодшим, був би теж там. Але 75 років не беруть», – каже він.
