10 березня 1787 року у селі Головчинці (тепер Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області) народився Устим Якимович Кармалюк. Він увійшов до фольклору як народний месник, що безстрашно боронив знедолених та скривджених (через що до його образу прив’язалися епітети «український Робін Гуд» та «останній гайдамака»). Його знають, як керівника масового селянського повстання, яке упродовж 1812-1835 років охопило всю Правобережну Україн
Натомість, є інша версія історії Устима Кармалюка, яка свідчить про те, що Кармалюк більшою мірою грабував саме бідняків. При чому ці напади не мали соціального чи повстанського характеру. Міф про Кармалюка розвінчує у своїх працях подільський історик Валерій Дячок. Згідно його досліджень, основним об’єктом нападів Устима та його побратимів були селяни. Згодом це коло розширилося за рахунок корчмарів, орендарів, а навколо Кармалюка гуртувалися маргінальні елементи.
10 березня 1994 року у Хмельницькому Центрі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів державної митної служби України було розпочато навчальний процес. Він був створений у 1993 році і отримав у своє розпорядження 4-х поверхову будівлю на вулиці Тернопільській, 13/3. Майже рік у приміщенні проводилися ремонтні роботи, налагоджувалися зв’язки з митними установами, формувався педагогічний склад, створювалась навчально-методична база. Першим директором Хмельницького Центру став Олександр Корнійчук.
В цей день 1984 року засновано і почало самостійну роботу ВАТ «Хмельницьке авіапідприємство «Поділля-Авіа». Після кризових явищ кінця 1980-х–початку 1990-х років “Поділля-Авіа” відновило регулярні авіарейси з Хмельницького. Маючи літаки Ан-24, Ан-26-100, Ан-26, компанія почала здійснювати рейси не тільки до Києва та Сімферополя, а й за кордон – в Стамбул, Рим та ін. На час проголошення Україною незалежності, Хмельниччина вже була із сучасним, збудованим за всіма міжнародними нормами, аеропортом. Діяли вантажний та пасажирський термінали, митний пост.
У 1933 році 10 березня Кам’янець-Подільський інститут соціального виховання перетворено на педагогічний інститут, однак вже 1935 року його ліквідовували. В працях істориків цей період описаний як: «нова хвиля репресій настала в березні 1933 року, коли були «викриті» і заарештовані викладачі та професори, які кого вважались ворогами існуючого ладу». Найбільшою знахідкою для слідчих стали свідчення асистента інституту технічних культур в Кам’янець-Подільському. Не витримавши тортур, він обмовив багатьох своїх колег і заявив, що контрреволюційні осередки в місті діяли начебто в інституті соціального виховання, інституті технічних культур, науково-дослідному інституті птахівництва, гідробіологічній станції. Вони були, нібито, згуртовані в єдину організацію.
У 1861 році в Санкт-Петербурзі, у віці 47 років помер Тарас Григорович Шевченко — український поет, художник, громадський та політичний діяч. Він у 1846 році, за завданням Київської археографічної комісії, здійснив наукову подорож по Поділлю. За даними краєзнавця Євгена Назаренка, Шевченко перебував у Кам’янці-Подільському з вечора 30 вересня до ранку 7 жовтня 1846 року. Ознайомився з історією, архітектурою Кам’янця-Подільського та його околиць. У Кам’янці-Подільському та Хмельницькому іменем Шевченка названо вулицю та відкрито пам’ятники.
А у 1992 році, саме 9 березня у Старому місті на корпусі історичного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту урочисто відкрили меморіальну дошку: «У цьому будинку 1846 року перебував великий український поет, художник, революційний демократ Тарас Шевченко».
Даша ПАСТЕРНАК, Юна МІТРАШКО
