Стрес пригнічує страх.
Навряд чи варто доводити, що стрес і страх взаємопов’язані, але зазвичай нам здається, що вони взаємно підсилюють один одного: ми злякалися і впали в стрес, і з-за стресу починаємо боятися ще дужче.
Дослідники з Констанцського університету пишуть, що не все так просто і що у взаєминах стресу і страху є нюанси. Учасникам психологічного експерименту давали прочитати статтю про якусь сумнівну речовину. До і після статті в них запитували думку про цю речовину — наскільки вони побоюються зіткнутися з нею, чи будуть вони її уникати, і, що найважливіше, чи збираються вони застерегти інших людей.
Половині піддослідних перед розмовами про сумнівну речовину і читанням статті влаштовували стрес: їх просили виступити з промовою перед аудиторією або вирішити в розумі складний арифметичний приклад, знову ж таки перед великою аудиторією. Якщо людина не регулярно виступає з промовами і не розв’язує арифметичні задачі публічно, те й інше повинне викликати у неї серйозний стрес. Рівень стресу оцінювали за стресовим гормоном кортизолом, рівень якого підвищується в напружених ситуаціях.
Виявилося, що учасники експерименту, які перебували у стресі, не надто гостро сприймали статтю про небезпечну речовину і мало з ким збиралися ділитися отриманою інформацією. У перекладі на більш актуальні реалії: якщо людина, яка перебуває у стані стресу, дізнається щось нове про мутації в якомусь вірусі, які роблять його ще більш заразним, то її ці новини налякають в меншій мірі, ніж якби у неї не було стресу, і ділитися новинами про це вона також буде не дуже активно.
Але таке послаблення страху відповідало саме гормональній реакції на стрес. Насправді далеко не завжди, коли ми відчуваємо стрес, організм відповідає на нього фізіологічними перебудовами. І ось ті учасники експерименту, які, за їхніми словами, відчували стрес (але гормонів стресу в них не було), більшою мірою лякалися нових відомостей про небезпечну речовину і більшою мірою були готові поширювати їх серед інших людей.
Насправді, те, що сильний стрес (який доходить аж до ендокринної системи) пригнічує страх, не так вже дивно. Очевидно, людині, яка дуже сильно переживає через те, що немає справи ні до чого іншого, крім тих проблем, які турбують її прямо зараз. Ну а в негострому стресі ми можемо дозволити собі злякатися ще чим-небудь.
Звичайно, сам експеримент тут був побудований так, що у першу чергу думаєш про соцмережі — хто, як і навіщо ділиться в них різноманітною нібито жахливою інформацією, поширюючи навколо себе непотрібну тривогу. Але, як кажуть самі автори роботи, отримані результати застосовні не лише до нашої поведінки в соцмережах — можна уявити, наприклад, як людина в стресі сідає в автомобіль і починає їхати по дорозі, нічого не боячись.
