4 червня 1844 року, на клопотання подільського єпископа Арсенія видано дозвіл приєднати до Архієрейського дому в Кам’янці-Подільському частину міського бульвару. На схилі каньйону було насаджено сад, який простягався до самого кінця Архієрейського будинку, що отримав назву – Архієрейський сад. Нині це місце кам’янчани називають Західним бульваром.
4 червня 1919 року після взяття Камянець-Подільського (3 червня 1919 року) туди прибув військовий міністр Директорії Григорій Сиротенко. Місто чекало на приїзд Симона Петлюри. Водночас 16 дивізія армії УНР розпочала прийом в свої лави всіх охочих. Архівні джерела розповідають, що їх було багато.
Тим часом Українська армія, продовжувала наступ по всій лінії фронту вздовж Збруча. Після прориву фронту Червоної Армії в районі Волочиська і Чорного Острова. Більшовицьке командування будь-якою ціною намагалося втримати свої позиції, і тому в той же день перейменовує проскурівський робітничий загін у полк і кидає його без підтримки на передову. Погано озброєні солдати полку в першому ж бою в районі Чорного Острова 4 червня зазнають нищівної поразки, відкривши для групи армії УНР шлях на схід. Тож історія існування Проскурівського комуністичного робітничого полку виявилась дуже короткою. А Українська армія була все ближчою до взяття Проскурова.
Назви сіл – це теж пам’ятки історії. Населені пункти нинішнього Кам’янець-Подільського району до 1945 року практично не перейменовували. Масова манія перейменувань розпочалася 1945 року. За 21 рік по-новому названо 22 села нинішнього Кам’янець-Подільського району. Першими перейменували 4 червня 1945 року села Янчинці і Фридрівці. Їх Указом Президії Верховної Ради УРСР було названо відповідно Колибаївка та Залісся.
Перше із цих перейменувань має під собою історичні корені. За словами Євтима Сіцінського, у XVI столітті на місці теперішнього села було урочище Колибаїв (або Колибів ґрунт). 1589 року польський король Стефан Баторій дав цю місцевість (між містом і селами Панівці, Ходорівці, Острівчани) Івану Венгеру. На початку XVII століття тут, на землях Кам’янецького староства, Валентій Плісковський заснував село Колибаїв. 1616 року татарський набіг повністю спустошив село. Тому тодішні люстратори Кам’янецького староства звільнили Плісковського від сплати будь-якого внеску на замок. У тарифі 1661 року згадується Колибаїв – 4 дими. Під 1678 роком є відомості, що Колибаїв має ще одну назву – Янчинці. У XVIII столітті назва “Колибаїв” зникає”. Назву “Янчинці” дослідники пов’язують із згаданим Сіцінським Іваном (чи Янком) Венгером.
Щодо Фридрівців, то, як зазначає Євтим Сіцінський, 1410 року польський король Владислав Ягайло дав “Фридрівці на кирницях” Фридру з Плешовиць за хоробрість у битві з хрестоносцями. Мається на увазі знаменита Грюнвальдська битва, в якій об’єднана польсько-литовська армія, керована Ягайлом і Вітовтом, завдала нищівної поразки тевтонцям. У битві в складі польської армії брали участь три загони подолян.
У 2012 році 4 червня у Городку впав 400-літній дуб. Він ріс у парку поблизу районного будинку культури. Дерево було ботанічною пам’яткою природи, яка охоронялася законом. Унаслідок падіння дуба-велетня ніхто не постраждав. Стовбур дерева був частково пошкоджений і його чи не щороку комунальники і місцеві активісти «латали» будівельним розчином.
Цього ж дня у 2012 невідомі особи розповсюдили інформацію про вибух на хмельницькій АЕС. І хоч на підприємстві чутки спростували, пояснивши це тим, що «так атомники викидають у повітря пару. Цей процес відбувається щоночі, а інколи вдень. Для нетішинців це повсякденна картинка, нічого особливого. Паніки немає». Проте новина набула резонансу і привернула увагу медіа-простору країни до Нетішина.
2018 року 4 червня завершився груповий етап чемпіонату України з футболу серед аматорів. Футбольний клуб «Хмельницький» свій останній поєдинок проводив у рідних стінах, приймаючи «ОДЕК» з Оржіва Рівненської області. Цей матч нічого не вирішував у турнірній таблиці, але він був останнім для Олександра Алієва на посту головного тренера хмельничан.
