10 червня 1732 року подружжя Чацьких отримало королівську згоду на те, щоб віддати Плоскирівське староство та окремо маєток Гречани на користь Томаша-Антонія Замойського. Ця подія мала місце через “сімейні” стосунки родини Замойських та поділ спадку. У 1699 році після того як турки залишили Поділля, Плоскирів знову переходить до Польщі, і повертається у володіння родини Замойських.
Плоскирівське староство виявилося повністю спустошеним, у зв’язку з чим Замойські переселяють сюди селян із польської Мазовії й мазурського Поозер’я. Так у Плоскирові та навколишніх селах (Гречана, Заріччя, Шаровечка) з’явилися «мазури».
Після того, як плоскирівський староста Томаш-Юзеф Замойський помер (1725 рік), його вдова, Антоніна із родини Загоровських, вирішила передати свої права на Плоскирівську державу племінникові — волинському стольникові Міхалові-Гієроніму Чацькому. За недовгий період урядування Чацького в історії Плоскирівської королівщини позначився конфліктами, пов’язаними зі злочинним вирубуванням Меджибізьких лісів. Тоді Міхал-Здислав Замойський (син Марцина Замойського та Анни з Ґнінських), вирішив позиватись до Міхала Чацького, щоб він повернув маєтки Замойської ординації і ті 900 родин, котрі свого часу переселилися до цієї королівщини. Урешті-решт справа закінчилась тим, що волинський стольник визнав за краще поступитися усім староством на користь Замойських, аніж витрачатись на судову тяганину.
10 червня 1919 року у Проскурові було заарештовано Петра Болбочана за підозрою в намірах заколоту. Під час 1917-20 років, коли точилася боротьба за створення Української Народної Республіки (УНР) і Проскурів перебував у центрі цих подій, у будинку № 38 (нині вулиця Героїв Майдану) розміщувався штаб Запорізького корпусу армії УНР. Командував корпусом палкий прихильник української державності, визначний воєначальник, полковник армії УНР Петро Болбочан. Алезбігом обставин він потрапив у немилість до Головного Отамана Симона Петлюри. Саме в цьому будинку, 10 червня 1919 року Болбочана було заарештовано за підозрою в намірах заколоту. Скороспілий військово-польовий суд виніс йому смертний вирок та 28 червня 1919 року, полковника розстріляли. На сьогодні ім’я Петра Болбочана реабілітовано історією, і на будинку №38 в 2007 році встановили пам’ятну дошку з історичною довідкою про будинок, в якій згадується ім’я легендарного українського полковника.
У 1919 році 10 червня до Кам’янця-Подільського прибув голова Директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра. Це був його перший візит після взяття Камянця-Подільського (3 червня 1919 року) військами УНР. На наступного дня на його честь відбувся обід, на якому були присутні члени Директорії, міністри, представники місцевої влади та громадськості. У своїй промові голова Директорії відзначив, що він бачить Україну тільки демократичною державою, і висловився за твердість влади та прозорість політики.
10 червня 2015 року президент вручив державну нагороду рідним захисника Донецького аеропорту Івана Зубкова. Зірку Героя України прийняли батьки і дружина Івана Зубкова. Іван був заступником командира роти вогневої підтримки окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України. Загалом серед тих, хто віддав життя при обороні летовища, – семеро наших земляків.
10 червня 2018 року Хмельницька обласна станція переливання крові отримала від американських партнерів спецавтомобіль для автономного забору донорської крові.
Ірина ОЛІЙНИК, Юна МІТРАШКО
