З’явилась вона, спалахнула і згоріла на тяжкім та сірім, потім криваво-червонім небі війни й революції, неначе блискуча зірка, лишаючи яскраве світло по собі, яке палахкотітиме нащадкам.
Дмитро Донцов
Пропонуємо найважливіші факти з життя Олени Теліги – життя, що стало прикладом жертовної любові до України.
1.Олена Теліга (Шовгенова) народилася в Російській імперії, під Москвою, й протягом тривалого часу спілкувалася російською. Також російською на початках писала вірші.
Українську почала вивчати у 12 років – у жіночій гімназії О.Дучинської — коли родина переїхала до Києва, де батько отримав посаду в Уряді УНР.
2.Олена походила з небідної професорської родини. Але їй довелося зазнати справжніх злиднів і тяжкої роботи заради шматка хліба. Коли Київ окупували більшовики, Уряд УНР, у якому працював батько, евакуювався. 14-річна Оленка з мамою та братом залишилися без засобів до існування і з тавром «петлюрівців». Щоб якось прогодуватися, дівчинка наймалася полоти городи.
3.Олена була тендітною, елегантною, надзвичайно вродливою (її порівнювали з видатною актрисою Гретою Гарбо); часом дещо наївною й примхливою. Але за жіночною зовнішністю проглядали крицева воля і незламність у переконаннях.
4. У Чехословаччині, в еміграції, 18-річна Олена остаточно усвідомила себе українкою. Якось на вечірці російські молодики-емігранти почали кпинити з української мови, називаючи її «собачою». Олена підвелася і, грюкнувши кулаком об стіл, вигукнула: «Ви — хами, панове! Ця «собача мова» — моя мова! Мова моїх батька і матері. Я більше вас не хочу знати!». Відтоді говорила тільки українською.
5. Також у Чехословаччині, 1 серпня 1926р., Олена вийшла заміж за громадського діяча й бандуриста Михайла Телігу, нащадка старовинного козацького роду. У шлюбі була щаслива. Подружжя єднали і кохання, й український світогляд.
6. Вірші 22-річної поетеси потрапили до Дмитра Донцова — редактора журналу «Літературно-науковий вісник» і одного з чільних ідеологів українського націоналізму. Він надрукував поезії в журналі. Так почалася дружба, яка сприяла становленню О.Теліги як поетеси й переконаної націоналістки.
7. Життя Олени за кордоном було далеко не безхмарним. Довелося працювати манекенницею в крамницях, танцівницею в кабаре – аж поки не знайшлася робота вчительки в українській школі. При цьому Теліга не полишала літературної діяльності: друкувалася, брала участь у літературних вечорах та дискусіях.
8. Наприкінці 1939 р. Олена Теліга познайомилася з Олегом Ольжичем, вченим-архітектором, поетом і керівником Культурної референтури ОУН. Вступила до Організації Українських Націоналістів. Після розколу організації увійшла до ОУН(м).
9. На початку жовтня 1941 р. Олена Теліга у складі похідної групи ОУН прибула до Києва. Очолила Спілку українських письменників, а невдовзі – літературний журнал «Літаври». У грудні окупаційна влада заборонила видання – через відсутність «пронімецького» спрямування.
10. Олену Телігу заарештувало ґестапо 9 лютого 1942 р… До арештантів з власної волі приєднався Михайло Теліга, щоб бути поруч із дружиною. У камері №34 ґестапівської катівні Олена видряпала тризуб і напис: «Тут сидiла i звiдси йде на розстрiл Олена Телiга».
Разом зі своїм чоловіком Михайлом Телігою, Іваном Рогачем, Володимиром Багазієм та іншими українськими націоналістами Олена Теліга була розстріляна 21 лютого 1942 р. в Бабиному Яру.
Вічна слава великій доньці України!
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
