Небайдужі мешканці старовинного села Зіньків, що на Віньковеччині, взялися за генеральне прибирання території давньої фортеці. Її хочуть зробити не лише привабливою для туристів, а перетворити на зону відпочинку. Згуртувавшись через одну з соціальних мереж понад десяток ентузіастів провели акцію прибирання Зіньківського замку від того, що викинули під ноги і заїжджі туристи, і від того, що навіть винесли зі своїх садиб деякі земляки.
«Назбирали двадцять чималих мішків, – розповіла організаторка заходу, учителька місцевої загальноосвітньої школи Валентина Когут. – Нашу ініціативу підтримала сільська рада, яка надала транспорт для вивезення зібраного і спеціаліста з мотокосою, що викосив траву. Тепер залишилося лише перетворити у симпатичний сквер насадження, що перекривають доступ до залишків пізньосередньовічної твердині, і встановити лавки, щоб перетворити цю місцину у справжню зону відпочинку із зонами для фотографування».
Раніше Валентина Когут зі своєю сестрою Галиною Бернацькою створили громадський осередок «Хранителі історії Зінькова». Вони та їхні однодумці, розуміючи, що Зіньків має чим приваблювати до себе шанувальників активного відпочинку з різних куточків України, вирішили відродити історичну спадщину села. Адже, окрім руїн фортеці тут є унікальна дерев’яна церква, катакомби містечкових підземель, чудові краєвиди… Ну, а слава про чорну зіньківську ковбасу і хліб за прадавніми рецептами давно популярні не лише в Україні, а й ними пригощають закордонні делегації. Більшість цікавинок Зінькова розташовані майже у центрі села, а дістатися до Зінькова не проблематично, адже село має автобусне сполучення з обласним центром.
«Ми підтримуємо поривання ентузіастів, – каже подільський краєзнавець, старший науковий співробітник відділу охорони пам’яток історії і культури Володимир Захар’єв, – і готові допомогти їм не лише літературою для глибшого пізнання історії зіньківської фортеці, а й плануємо разом з друзями приїхати на розчищання підвалів, які досить гарно збереглися, незважаючи, що понад 200 років фортеця поза увагою людей. Основним було зробити перші кроки до відродження пам’ятки самими зіньківчанами».
Ірина ОЛІЙНИК
