Володимир Іванович Барвінок – відомий богослов, бібліограф, історик, археолог, художник і письменник. Його називають одним з кращих архівістів та знавців християнства.
Народився В.І.Барвінок 22 липня 1879 р. на Чернігівщині,
у с. Охрамієвичі, в родинному маєтку, де
його пращури мешкали впродовж понад ста років. Прямий нащадок козацького
отамана Івана Барвінка, який заснував місто Барвінкове на Харківщині й брав активну участь у визвольній війні під
проводом Б.Хмельницького та подальших козацьких повстаннях. Віткаючи від
переслідувань з «милості» Петра І, 1709 р. Барвінки оселилися на Чернігівщині.
1901 р. Володимир закінчив на відмінно Чернігівську
духовну семінарію, де вивчав іноземні мови, філософію, образотворче мистецтво
та прикладні науки; 1905-го — Київську духовну академію. Того ж року взяв
шлюб з Євгенією Воловик, уродженкою
Умані. Наступного року у подружжя
народився син Борис.
До 1917 р. Володимир Барвінок мешкає в Петербурзі. Навчається в археологічному інституті, потім — на історико-філологічному факультеті
Петроградського університету; отримує ступінь магістра богослов’я. Працює в центральних установах Синоду. Викладає історію в реальному училищі А.Гельда.
Часто з родиною приїздить до Києва.
Тут займається розвідками та пише статті з історії
православної церкви, описує стародруки київських бібліотек та Щекавицької й
Андріївської церков. Разом з академіком
М.Петровим готує дослідження з історії староукраїнського письменства.
Багато друкується в періодиці.
Вільно читаючи та перекладаючи зі стародавніх мов,
зокрема латини та давньогрецької, В.Барвінок реставрував стародруки, очолював
та досліджував бібліотеки Софії Київської, Михайлівського монастиря.
Під час Української Революції працював в Уряді УНР у ( у міністерстві віросповідань) та дипломатичним
представником Республіки з питань культури. Зокрема, у складі дипломатичної
місії УНР виїздив до Росії, аби повернути культутні цінності, вивезені за часів
царату з України.
Після окупації України більшовиками В.Барвінок
залишається у Києві. Працює в історико-філологічному відділі Української
Академії Наук (від 1921 р. –
Всеукраїнська Академія Наук), Археологічному комітеті ВУАН, Українському
Науковому інституті Книгознавства, де видає вельми цінний «Загальний огляд
стародруків київських бібліотек».
1937 р. Борис
Барвінок був заарештований НКВС. Більше
Володимир Іванович свого сина не побачив. Під час німецької окупації В.Барвінок
залишився у Києві.
1943 р.помер у своїй квартирі на Подолі.
В.І. Барвінок — автор праць з історії православної церкви та її діячів. Зокрема (російською): «Никифор Влеммід і його твори» (1911); «Про обов’язки царів з погляду Никифора Влемміда» (1911); численних статей історико-юридичного змісту.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
