Із майже 200 країн, статистику з яких збирає ВООЗ, Україна за очікуваною тривалістю життя посідає 110-те місце. Тобто, якщо рівень смертності у майбутньому не мінятиметься, середня тривалість життя дітей, народжених нині в Україні, складатиме 66 років для хлопчиків і 76 — для дівчаток.
Це приблизно так само, як у Вірменії, Молдові або Єгипті, більше, ніж у Росії, Узбекистані чи Непалі і менше, ніж в Азербайджані, Білорусі і Албанії.
І значно менше, ніж у більшості країн ЄС, громадяни яких живуть довше за українців у середньому на 5-10 років.
«По-перше, ми живемо коротко, по-друге – дуже погано», — говорить Юрій Сіренко з Інституту кардіології імені академіка Стражеска. Пан Сіренко – один з учасників круглого столу, за яким експерти, що зібралися в Києві, говорили про те, як українцям жити довше.
Та це не найгірші результати в історії незалежної України. До 2006 року тривалість життя була ще меншою, каже колишній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук.
І зростання цифр він частково пояснює, як не парадоксально, фінансовою кризою 2007—2008 років. Відтоді в Україні зросли акцизи на тютюн і алкоголь, а в людей стало менше грошей на шкідливі звички, каже екс-чиновник.
Де дефібрилятор?
Експерти зійшлися на тому, що держава робить мало, щоб українці жили довше і здоровіше, але й самі українці не завжди відповідально ставляться до свого здоров’я.
Микола Поліщук переконаний, що якщо збільшити фінансування медицини, то сам цей крок не знизить показники хвороб у країні. «Тому що треба пропагувати здоровий спосіб життя. А державної політики збереження здоров’я людей немає», — бідкається екс-урядовець.
Пан Сіренко каже, що в МОЗ уже понад десять років немає людей, які відповідають саме за профілактику, а не медицину.
Але йшлося також про те, що здоров’я українців – це своєрідний капітал держави, щось на зразок золотих злитків у Нацбанку, тож опікуватися ним має не лише Міністерство охорони здоров’я, а й інші зацікавлені сторони.
Наприклад, за словами Юрія Сіренка, в деяких західних країнах, щоб отримати довгостроковий банківський кредит, потрібна довідка про стан здоров’я. «Це один із прикладів державницького підходу до до того, щоб людина берегла здоров’я», — каже кардіолог.
Серед ідей, як змусити цей підхід запрацювати в Україні, — розділити бюджети на власне медицину і охорону здоров’я.
«Уявімо, що зараз тут, у цій кімнаті, у когось почнуться проблеми з серцем, — взявся пояснювати цю ідею пан Сіренко. — Де дефібрилятор?»
Дефібрилятора ніде не виявилося. І це проблема не МОЗ, каже Юрій Сіренко, бо такі речі мають купувати за свій рахунок власники великих громадських приміщень, а змусити їх робити це може лише закон.
Про те, що держава має дбати не лише про лікування хворих, але й про підтримку здоров’я серед здорових, говорив і В’ячеслав Євмінов, президент Київського вертебрально-оздоровчого центру, який ділився з присутніми масою графіків і цифр. За його словами, в 2004 році київська влада виділяла на медицину в 4,5 рази більше грошей, ніж на оздоровчі заходи. А цього року – в 55 разів більше.
Харчування і рух
«Перше, що треба робити, – вести пропаганду здорового способу життя», — каже пан Євмінов. За його даними, лише близько 7% українців активною займається фізкультурою чи спортом. І приблизно стільки ж випускників шкіл не мають проблем з хребтом.
Але рухливий спосіб життя – це лише один із ключів до здоров’я, кажуть медики. Інший – здорове харчування і відсутність стресів.
«Назвіть мені найнебезпечніший продукт харчування, який українці споживають кожного дня», — звернувся до колег екс-міністр Поліщук.
Правильна відповідь, за його версією, — хліб, оскільки в Україні він зазвичай пересолений, і замість норми у 5 грамів солі на день люди з’їдають 12-15 грамів.
На думку пана Поліщука, такі речі має регулювати держава, так само, як вона контролює продаж тютюну чи алкоголю.
Інша проблема – переїдання. «Поки в Україні на столах буде 3-4 поверхи їжі, здорових українців не буде», – каже колишній міністр.
Менше їсти, особливо в похилому віці, радить і Галина Анохіна, професор кафедри гастроентерології з Національної медичної академії післядипломної освіти. Вона пояснює, що з віком функціональність клітин зменшується і організм потребує менше їжі.
Ті, хто з віком на 25-30% зменшують обсяг свого раціону, як правило, живуть довше і зберігають рухливість до останніх днів життя, каже професор Анохіна.
Вона також звернула увагу, що професійні спортсмени зазвичай живуть не довше, ніж решта, а балерини, навпаки, часто доживають до глибокої старості.
За словами професора, це пояснюється тим, що у спортсменів на старості залишається професійна звичка їсти більше, ніж потрібно, тоді як балерини звикли суворо обмежувати себе в їжі.
Дітям, які страждають на ожиріння, Галина Анохіна радить займатися танцями. Окрім того, що танці — це рух, вони ще й зменшують психологічний потяг до смачненького, каже професор.
Олег Карп’як, ВBC Україна
