Фото: автора
Тетяна ЗАХАРЧУК
Студенти Хмельницького політехнічного коледжу Володимир Чорний і Павло Мельник реставрували раритетну «полуторку» часів Другої cвітової війни
У тому, що їхня робота виконана на відмінно, переконуєшся, сидячи на пасажирському сидінні «ГАЗу АА», коли він, рухаючись малолюдними сільськими дорогами, розвиває швидкість до сімдесяти кілометрів за годину.
Хоча такі машини складали майже половину автопарку Червоної Армії впродовж трьох десятиліть, а агрегати «ГАЗ-АА» застосовували при створенні військових і бойових машин, у тому числі – легких танків, бронеавтомобілів, самохідних установок з 76,2-мм полковою гарматою, артилерійських тягачів, «катюш» й іншої техніки, нині їх залишилося небагато. «Я не сумніваюся, що десь по селах ще збереглися такі машини чи хоча б їхні частини, – каже Володимир Чорний, – просто ними ніхто не займається. А може, вже й здали на металобрухт».
«Героїня» нашого матеріалу, майже новенька, на перший погляд, «полуторка» колись теж була купою металобрухту, який багато років іржавів під дощем на території коледжу. «Якщо розібратися, – каже Володимир, – машина ця дуже проста. Це cпрощена копія «FORD АА», який випускався в Америці до 1929 року. Її механізм простіший за механізм велосипеда. Та вона заводиться раніше, ніж я встигаю покрутити стартер! Це найпростіший і найменш вибагливий двигун. Працює, як годинник, рівно та чітко».
Як розповідає Павло Мельник, на ремонт витратили близько чотирьох тисяч гривень, і, якби не фінансова допомога батьків, то з студентською стипендією навряд чи впоралися б так швидко. «Кільця до двигуна довелося замовляти аж в Німеччині, – розповідає він. – Чекали їх майже півтора тижня, хвилювалися, але на інші замінити не могли, бо тоді б довелося міняти поршневу групу».
«Добре, що зекономили на деяких запчастинах, – додає Володимир. – До «ГАЗу АА» не все підійде, хіба що від «Volvo». Витратили б не менше 100 доларів, а так купили деякі запчастини від трактора за 30 гривень».
Коли цьогоріч 9 Травня реставровану «полуторку» викотили перед входом коледжу, діди підходили до
неї, припадали і плакали. І, хоча нині «полуторка» виконує усі функції, які у далекі 1940-і роки покладали на неї конструктори, але має й суттєвий «мінус». Бензину споживає чимало – 20 літрів на 100 кілометрів. «Тішить лише те, що «ГАЗ АА» може їздити на будь-чому, – каже Володимир Чорний, – на газі, на солярці, та навіть на горілці!».
