Попри певне затишшя навколо виробництва теплоізоляційних плит на території Сільгосптехніки – питання досі не вирішене, а протистояння триває.
Ще 6-го квітня цього року розпочався суд над директором Центру інноваційно-будівельних технологій В. Протопоповим, якого звинувачували у невиконанні рішення суду щодо заборони діяльності цеху з виробництва теплоізоляційних плит на території Дунаєвецького ВАТ «Сільгосптехніка».
За три місяці, доки тривав суд, було проведено кілька засідань, опитано свідків, та, нарешті, 8 липня Дунаєвецький районний суд встановив, що В.Протопопов з березня 2013 року, будучи директором ТОВ «Центр інноваційно-будівельних технологій», достовірно знаючи, умисно, не виконував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 червня 2011 року, яка набрала законної сили 24 січня 2012 року і будучи письмово попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання вказаної постанови суду, ігнорував встановлену судом тимчасову заборону здійснення господарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр інноваційно-будівельних технологій» м. Київ з виробництва теплоізоляційних плит з екструдованого пінополістиролу в орендованому приміщенні, розташованому на території ВАТ «Дунаєвецьке підприємство «Сільгосптехніка до отримання висновку державної екологічної експертизи про ведення в експлуатацію цеху з виробництва вказаної продукції та продовжував господарську діяльність товариства з метою отримання прибутку.
В судовому засіданні обвинувачений вину не визнав і пояснив, що умислу на невиконання постанови суду не було, вважає, що рішення виконано, є всі очисні системи. Дав вказівку виробництву не працювати, було демонтовано обладнання. Шкідливих викидів, які б впливали на здоров’я громадян не було. Підприємство до квітня 2013 року не працювало і в березні 2013 року виконавче провадження закінчено. Вважав, що виконавче провадження виконано і можна налагоджувати роботу. Висновок екологічної експертизи не могли отримати, бо такі не видаються. Є висновок експертизи з 2009 року, який вважає дійсним, а новий не могли взяти. Роботу цеху відновили в квітні 2014 року, а до того проводили налагоджувальні процеси. Найманні працівники виходили на роботу, зарплата нараховувалась.
Покази обвинуваченого про невинуватість та не доведенність його вини спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами. Аналізуючи всі наявні в матеріалах справи та досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 382 КК України, оскільки він, будучи службовою особою, умисно не виконував постанову суду, що набрала законної сили.
При призначенні покарання суд враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Зокрема, судом врахувалось, що обвинувачений вчинив середньої тяжкості злочин, як особа за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності, його молодість.
У підсумку суд визнав В.Протопопова винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України і призначив йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади, які пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на один рік.
Такий «мякий» вирок одразу обурив присутніх у залі суду активістів Василя Гандзюка та Леоніда Хіхловського, які зустріли оголошений вирок вигуками «Ганьба!».
За словами містян, котрі мешкають поряд із Сільгосптехнікою, цех і далі постійно працює. У четвер, 23 липня, мешканці в черговий раз зібрались біля воріт підприємства аби висловити своє обурення. Завітав на протест і голова Дунаєвецької райдержадміністрації Олександр Бернашевський, котрий не спішить зайняти якусь певну позицію, а намагається задовільнити бажання обох сторін конфлікту. У підсумку, після довгих словесних баталій, було вирішено підготувати та підписати трьохсторонній меморандум між власниками виробництва, мешканцями прилеглих будинків та райдержадміністрацією, де кожна сторона візьме на себе якісь обов’язки та відповідальність. Для прикладу, власники цеху встановлять додаткові фільтри для очищення викидів виробництва, мешканці дадуть їм спокій, а адміністрація, нарешті, буцім вгамує гармідер. Пам’ятаючи вислів теперішнього голови РДА «Продається все!» не виключено, що саме шляхом матеріальної зацікавленості буде вирішено питання з особливо невдоволеними сусідами виробництва.
В свою чергу місцевий активіст Василь Гандзюк, який на протязі останніх місяців вже провів акції протесту під Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією президента у Києві, не бачить сенсу йти на будь-які домовленості з порушниками закону та обіцяє і надалі боротись за винесення виробництва теплоізоляційних плит за межі міста.Попри певне затишшя навколо виробництва теплоізоляційних плит на території Сільгосптехніки – питання досі не вирішене, а протистояння триває.
Ще 6-го квітня цього року розпочався суд над директором Центру інноваційно-будівельних технологій В. Протопоповим, якого звинувачували у невиконанні рішення суду щодо заборони діяльності цеху з виробництва теплоізоляційних плит на території Дунаєвецького ВАТ «Сільгосптехніка».
За три місяці, доки тривав суд, було проведено кілька засідань, опитано свідків, та, нарешті, 8 липня Дунаєвецький районний суд встановив, що В.Протопопов з березня 2013 року, будучи директором ТОВ «Центр інноваційно-будівельних технологій», достовірно знаючи, умисно, не виконував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 червня 2011 року, яка набрала законної сили 24 січня 2012 року і будучи письмово попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання вказаної постанови суду, ігнорував встановлену судом тимчасову заборону здійснення господарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр інноваційно-будівельних технологій» м. Київ з виробництва теплоізоляційних плит з екструдованого пінополістиролу в орендованому приміщенні, розташованому на території ВАТ «Дунаєвецьке підприємство «Сільгосптехніка до отримання висновку державної екологічної експертизи про ведення в експлуатацію цеху з виробництва вказаної продукції та продовжував господарську діяльність товариства з метою отримання прибутку.
В судовому засіданні обвинувачений вину не визнав і пояснив, що умислу на невиконання постанови суду не було, вважає, що рішення виконано, є всі очисні системи. Дав вказівку виробництву не працювати, було демонтовано обладнання. Шкідливих викидів, які б впливали на здоров’я громадян не було. Підприємство до квітня 2013 року не працювало і в березні 2013 року виконавче провадження закінчено. Вважав, що виконавче провадження виконано і можна налагоджувати роботу. Висновок екологічної експертизи не могли отримати, бо такі не видаються. Є висновок експертизи з 2009 року, який вважає дійсним, а новий не могли взяти. Роботу цеху відновили в квітні 2014 року, а до того проводили налагоджувальні процеси. Найманні працівники виходили на роботу, зарплата нараховувалась.
Покази обвинуваченого про невинуватість та не доведенність його вини спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами. Аналізуючи всі наявні в матеріалах справи та досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 382 КК України, оскільки він, будучи службовою особою, умисно не виконував постанову суду, що набрала законної сили.
При призначенні покарання суд враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Зокрема, судом врахувалось, що обвинувачений вчинив середньої тяжкості злочин, як особа за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності, його молодість.
У підсумку суд визнав В.Протопопова винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України і призначив йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади, які пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на один рік.
Такий «мякий» вирок одразу обурив присутніх у залі суду активістів Василя Гандзюка та Леоніда Хіхловського, які зустріли оголошений вирок вигуками «Ганьба!».
За словами містян, котрі мешкають поряд із Сільгосптехнікою, цех і далі постійно працює. У четвер, 23 липня, мешканці в черговий раз зібрались біля воріт підприємства аби висловити своє обурення. Завітав на протест і голова Дунаєвецької райдержадміністрації Олександр Бернашевський, котрий не спішить зайняти якусь певну позицію, а намагається задовільнити бажання обох сторін конфлікту. У підсумку, після довгих словесних баталій, було вирішено підготувати та підписати трьохсторонній меморандум між власниками виробництва, мешканцями прилеглих будинків та райдержадміністрацією, де кожна сторона візьме на себе якісь обов’язки та відповідальність. Для прикладу, власники цеху встановлять додаткові фільтри для очищення викидів виробництва, мешканці дадуть їм спокій, а адміністрація, нарешті, буцім вгамує гармідер. Пам’ятаючи вислів теперішнього голови РДА «Продається все!» не виключено, що саме шляхом матеріальної зацікавленості буде вирішено питання з особливо невдоволеними сусідами виробництва.
В свою чергу місцевий активіст Василь Гандзюк, який на протязі останніх місяців вже провів акції протесту під Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією президента у Києві, не бачить сенсу йти на будь-які домовленості з порушниками закону та обіцяє і надалі боротись за винесення виробництва теплоізоляційних плит за межі міста.