Маєток належав баронам німецького роду Корф, які жили в Російській імперії. Олександр Корф отримав Рахнівку у 1888 році. Новий маєток тут спорудили на початку ХХ століття, її власницею була Єлизавета-Софія Корф. Про неї селяни згадують як про дуже добру пані, переповідають історії, як вона допомагала місцевим біднякам.
Палац зберігся досить добре, у холі є навіть камін та плитка панських часів.
У холі школи-маєтку.
Кімнати — просторі і світлі, із великими вікнами та високими стелями. На стелях висять гаки, які, мабуть, використовували, щоб підвішувати люстри-свічники.
Всередині будинку.
Директор Рахнівецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Надія Слюсарчик розповіла, що школі у спадок дісталася панська каналізація, якою довгий час користувалися, а ще — підвали. Раніше у них діяла шкільна їдальня, зараз розмістилися спортивні секції.
У підвальному приміщенні – спортивна секція.
Підземелля справили на мене велике враження. Аж ніяк не очікувала у сільській садибі побачити такі великі приміщення з колонами та аркоподібними склепіннями. Вони б автентично виглядали у будь-якій фортеці, наприклад, у мукачівському Паланку.
Панські підземелля.
«Старожили розповідають, що у панські часи у підвалах була холодна — тюрма, куди саджали тих, хто провинився», – розповідає Надія Олексіївна.
Поряд із маєтком розмістився парк. Від його колишньої розкоші мало залишилося (кажуть, що пані Корф висаджувала тут екзотичні рослини): кілька смерек, ясен та дубова алея (в народі алея закоханих). Щоправда, я була у селі ранньою весною, коли дерева ще стояли голі, а тому не змогла насолодитися усією красою сторічних дубів.
Дубовій алеї понад сто років.
І наостанок історія-легенда від місцевої мешканки Ганни Корчинської, яка 30 років працювала заступником директора місцевої школи: «Бабця Явдоха була покоївкою у панів, згадувала, що вони були дуже добрі до людей. Зокрема, розповідала наступну історію. Якось конюх зайшов на кухню, подивився, як ліпили вареники з білого борошна, і каже: «О, я б таких вареників з’їв би гілетку (відерце на 16 кг)». А тут якраз пан на поріг і каже: «Якщо з’їсиш, дам тобі 25 карбованців. А якщо не з’їсиш — сто різок». На що конюх попросив три чвертки горілки, щоб запивати вареники. Уся челядь ліпила вареники, а конюх їв і їв, запиваючи горілкою. Потім йому стало дуже погано. Пан зблід, перелякався, що чоловік помре. Ледь відкачали його. Тоді пан каже: «Дам тобі 25 карбованців за те, що так старався, але дам і сто різок за те, що підвів мене».
Навпроти маєтку – пам’ятник Шевченку.
Вид на маєток з ганку.
Читайте також про Фельштин (зараз село Гвардійське) – містечко на Хмельниччині із розкішним костелом.
