На моє глибоке переконання, Суми — нічим не гірші за Львів чи Полтаву (вони просто інші), але мають одну велику перевагу. Тут дуже мало туристів, а тому тим небагатьом, які сюди доберуться, оглядати місто вдвічі приємніше… І ще один бонус — ціни тут не київські чи львівські, а цілком хмельницькі. До речі, і за кількістю населення, і за територією, і за природною красою Суми схожі з нашим містом, от тільки за кількістю старовинних пам’яток — значно виграють.
У середині ХVІІ століття, після поразки військ Богдана Хмельницького під Берестечком, втікачі із правобережної України почали заселяти нові землі, які отримали назву Слобожанщина. Так у 1652 році утворилися і Суми.
Існує цікава легенда про назву, яка, до речі, походить зовсім не від смутку, а від сумок. Мовляв, коли засновували місто, знайшли три суми (сумки) із золотом, на які і збудували його. На вулиці Воскресенській є скульптурна композиція, присвячена цій події (в народі — пам’ятник сумці), а герб міста прикрашають три цілком сучасні сумки.
Пам’ятний знак на честь заснування міста.
Герб міста із сумками.
Про місто, його історію, старовинні та сучасні цікавинки можна розповідати дуже довго. Але краще, як то кажуть, один раз побачити. А тому пропоную здійснити віртуальну екскурсію містом і поглянути на його основні (але далеко не всі) цікавинки.
Як на мене, в першу чергу Суми варті уваги завдяки своїм розкішним соборам, церквам і костелам. Зупинимося лише на трьох найголовніших сакральних спорудах.
Воскресенська церква — найстаріша споруда Сум.
Церкву збудовано у 1702 році у стилі козацького бароко. Це найстаріша будівля міста, яка збереглася до наших днів. Зараз храм, розташований на майдані Незалежності, належить православній церкві Київського патріархату.
Свого часу храм був ще й фортифікаційною спорудою, адже має товсті стіни і вузькі врізані вікна. Він має цікаве двоярусне планування — складається з нижнього (теплого) храму Андрія Первозванного і верхнього, власне Воскресенського храму. Поряд стоїть ошатна дзвіниця.
Преображенський собор — домінанта пішохідної вулиці Соборної.
Це дійсно велична і гарна споруда. Зведена у 1776-78 роках, церква пізніше зазнавала суттєвої реконструкції. Дзвіниця нагадує дзвіницю Почаївської Лаври.
Все тут прекрасно: храм реставрований, на території — охайні квітники, вночі храм підсвічується на відміну від Воскресенської церкви. От тільки всередині храму, який належить Московському патріархату, висить табличка, що фотографувати не можна. І навіть коли ми фотографували його ззовні, за нами ходив якийсь чолов’яга і розказував, що не варто цього робити.
Троїцький собор розташувався на вулиці Троїцькій, 34.
Дуже цікавою є вулиця Троїцька, яка розташувалася трохи осторонь від центру. Тут, поміж звичайних будинків радянського періоду виринають справжні архітектурні перлинки. Серед них — корпус Олександрівської гімназії, який більше схожий на казковий палац, Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії тощо.
Перлинкою вулиці Троїцької є Троїцький собор 1901-13 років. Він стоїть між двома п’ятиповерхівками, просто у дворі. Собор має вишукану архітектуру, адже будувався за зразком Ісакіївського собору у Санкт-Петербурзі. Та найбільше милують око його ніжно-блакитні бані.
Дерев’яна альтанка — один із символів міста.
Витончена, ажурна і легка, прикрашена великою кількістю декоративних елементів, Сумська альтанка є прекрасним зразком дерев’яного зодчества та одним із символів міста.
Колись на цьому місці шукали нафту, але не знайшли, зате у 1900-05 роках збудували прекрасну альтанку. Автор проекту — місцевий мешканець Матвій Щавельов.
Пам’ятник цукру зведений на честь колишнього розквіту цукрової промисловості.
У 2010 році у Покровському сквері встановили білий куб — пам’ятник цукру-рафінаду. Річ у тім, що колись Суми були одним з найбільших осередків цукрової промисловості. А місцеві цукрозаводчики Харитоненки були ще й відомими меценатами — будували у місті церкви, лікарні і школи.
Скульптура рафінаду особливо подобається дітям і туристам, адже на куб можна вилізти і уявити себе пам’ятником на постаменті.
«Веселий сумчанин» на підтвердження тези «Суми — місто радості».
У скверику неподалік від художнього музею стоїть пам’ятник «Веселий сумчанин». Його прототипом стала реальна людина — гравець у КВК, шоумен і тамада Володимир Кривопишин, який помер у 2012 році.
Каскадний фонтан Садко — окраса міста.
І хоча фонтан Садко не має давньої історії, я його включила у перелік цікавинок міста, які варто побачити. Збудована у 1985 році, споруда складається із центральної скульптурної композиції, присвяченої слов’янському герою Садку, великого водограю, менших струменів і каскаду.
Вгорі над фонтаном розташована гарна будівля середини ХІХ століття, звідти відкривається вид на вулицю Харківську та частину міста.
Біля фонтану розміщені лавочки, милуватися ним особливо цікаво ввечері, у світлі ліхтарів і нічної підсвітки.
І наостанок хочу поділитися враженнями від кампанії з чистоти у місті. У багатьох місцях (на центральних вулицях, у скверах, парках, біля озер і річок) можна побачити таблички чи плакати з різними мотивуючими написами, наприклад, «Будь сильним, донеси сміття до урни!» чи «Україна — наша Батьківщина, бережи її!». І в місті дійсно багато урн і великих смітників.
Таих табличок у місті багато.
Озеро Чеха. Вздовж озера прокладені велодоріжки, стежки для прогулянок, встановлені лавочки, спортивні майданчики та численні урни.
У місті багато вуличних малюнків. І вони прикрашають не лише стіни будинків, а й двері під’їздів.
Як дістатися
Прямих потягів із Хмельинцького до Сум немає, зате нормальне залізничне сполучення із Києвом та Харковом. Таким чином, добираючись із пересадкою, ви можете подивитися додаткові місця.
Із Хмельницького до Сум доцільно добиратися через Київ, можна за одне і подивитися ще й столицю.
