Для реалізації задумів доведеться затопити основну частину Дністровського каньйону. Під підуть світового значення пам’ятки природи, культури, історії. Провідні науковці країни висловлюють стурбованість з приводу руйнації екосистеми Дністра. Свою громадянську позицію вони висловили у Зверненні учасників громадського заходу, присвяченому Міжнародному дню Дніпра, де запропоновано Верховній Раді України провести парламентські слухання проблем переведення р. Дніпро у близький до природного стан функціонування, а також звернути на проблеми Дністра.
Відкритий лист до Президента України з цього приводу підписали десятки науковців. Вони просять не допустити остаточного знищення компоненти унікального природного середовища України — її системи річок.
Доктор технічних наук, завідувачка кафедри туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Людмила Архипова розповіла виданню про те, які загрози криє реалізація планів гідроенергетиків на Дністрі (інтерв’ю подається у скороченому вигляді – авт.).
– Що стане з Дністром?
– Те саме, що з Дніпром після більш як півстолітнього існування Дніпровського каскаду водосховищ. Екологічні наслідки плачевні. Каскад Дністровських водосховищ — це затоплення великих територій, які втратять господарську продуктивність, туристичну привабливість та здатність виконувати свої екологічні функції. Підвищиться рівень ґрунтових вод із підтопленням земель на одних ділянках та осушенням на інших, аж до втрати дністровської води у карстових порожнинах. Знищення біорізноманіття цього унікального куточка Європи гарантоване. Зникнуть заплави. Водосховища зацвітуть синьозеленими водоростями, що згубно позначиться на водній фауні і призведе до деградації річкової екосистеми: вона не зможе більше самовідтворюватись. Цей сумний перелік можна продовжувати. Жодні фінансовоекономічні показники гідроенергетичної галузі не виправдають втрату сотень тисяч гектарів дністровських родючих земель і чорноземів. Аграрний сектор відмінусує значні території сільгоспугідь.
Але чи не найбільше від будівництва каскаду дністровських водосховищ постраждає туристична галузь, яку визнано стратегічним напрямом розвитку Карпатського регіону, життєзабезпечення територіальних громад, — продовжує розмову Людмила Архипова.
– Дністровський каньйон, що розділяє Прикарпаття й Поділля, визнаний одним із семи природних чудес України. Що ми втратимо з його затопленням?
– Тут Дністер тече каньйоноподібною долиною, утворюючи фантастичні краєвиди. Унікальними туристичними об’єктами світового масштабу є дністровські травертинові скелі з природними і рукотворними печерами. Здавна в них облаштовували печерні храми і монастирі. Зберігся до наших днів кам’яний грот «Скеля монахів», що біля села Литячі на лівому березі Дністра. Особливо приваблює українських та іноземних мандрівників можливість пройтися сплавом на плотах та катамаранах. Із річкового плеса відкриваються дивовижні карстові печери і гроти, що ведуть у підземні лабіринти. Скелями, зарослими густими мохами, струменять водоспади. Все це може зникнути навіки під товщею води через непродумані кроки гідроенергетиків. Різноманітність екологічних умов сформувала в межах Дністровського каньйону як ніде багату флору і фауну. Маємо понад 1100 видів рослин. З них понад 100 — ендемічні і реліктові, 21 вид внесено до Червоної книги України, два — до Європейського Червоного списку, 43 — до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення. На цій території проживає 315 видів тварин. Стерлядь, вирезуб, рибець малий, рись та борсук звичайний, кіт і полоз лісовий, видра річкова та інші занесені до Червоної книги України, а 11 видів тварин охороняються за списками Бернської конвенції.
– Дністер перебуває під захистом міжнародного екологічного законодавства…
– Щоб запобігти деградації природних комплексів Дністровського каньйону, забезпечити охорону довкілля при його рекреаційному освоєнні, був створений регіональний ландшафтний парк «Дністровський каньйон» площею 42 тисячі гектарів, а згодом з такою ж назвою — національний природний парк. Статус заповідних територій зобов’язує владу всіх рівнів, керівників енергетичної галузі дотримуватись принципів інтегрованої екологічної політики та взятих нашою державою міжнародних зобов’язань. Нагадаємо про міжнародну відповідальність України за дотримання природоохоронного законодавства. Зокрема, Дністровський каньйон: туризм і гідроенергетика мають мирно співіснувати Голос України положення конвенцій Еспоо та «Про охорону біорізноманіття», Гельсінської конвенції про захист та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Боннської, Рамсарської, Європейської ландшафтної, Орґуської конвенцій. До того ж чекає імплементації у рамках національного законодавства низка положень шести водних директив ЄС. Урядова «Програма розвитку гідроенергетики України до 2026 року» порушує положення зазначених документів. Науковці підтримують вимоги громадських екологічних організацій в тому, що ця програма повинна пройти не лише громадське обговорення, а й процедуру стратегічної екологічної оцінки, що передбачена ратифікованим Україною Протоколом до Конвенції Еспоо, а також чинним законодавством.
Інтерв’ю провела Світлана Сагайдак, видання «Голос України».
Повний текст інтерв’ю читайте за посиланням
