Приїхавши на місце, ми побачили величезну гору сміття, а неподалік «ландшафтного утворення» – багато крихітних будиночків. На наш погляд, у таких умовах людське існування неможливе, але все ж дитячий сміх, який ми почули, свідчив, що життя існує будь-де і за будь-яких умов знаходиться місце для радості.
Один чоловік з табору погодився відповісти на наші запитання, тому запросив до себе в дім, навіть запропонував каву. Коли ми зайшли всередину, побачили, що, як і ззовні, все було зроблено з підручних матеріалів. Сама кімнатка вистелена килимами, а збоку пічка-буржуйка – джерело тепла і місце приготування їжі. За чашкою кави ми занурились в обговорення традицій і стилю життя кочівного народу.
Дмитро – саме так звуть гостинного хазяїна – розповів, що цигани в Україні діляться на російських та мадярських, і вони різко відрізняються між собою – і в поведінці, і навіть зовні: немає квітастих спідниць у мадярських жінок, навпаки – зовні за одягом їх майже не відрізнити від жителів звичайних міст і сіл. А головне, що почули від Дмитра, що мадярські цигани працьовиті, а російські виманюють гроші обманом (хоча й не всі). Журналісти відвідали представників саме мадярських ромів.
– Весь табір приїхав із Закарпаття на Хмельницьке сміттєзвалище на «заробітки», – розповідає Дмитро. – Довго циганські сім’ї тут не затримуються, одні змінюють інших.
Як проходить день цигана тутешнього табору? Він починається о третій ранку, коли на міське звалище привозять сміття. Всі дорослі йдуть на «свіжодоставлене» для сортування. І так вони працюють цілий день. Тим часом діти знаходять свої розваги: хлопці в основному грають у футбол, а дівчата слухають музику.
Чоловіки відповідальні за охорону та забезпечення своєї сім’ї, а жінки клопочуться про те, щоб було що їсти, та займаються дітьми. Коли малеча стає більш самостійною, жінки починають працювати з чоловіками.
Одружуються в таких кругах рано – в 14–15 років. Та й весілля рідко хто справляє – ділиться з нами Дмитро. У них такий закон: хлопець краде дівчину, яка сподобається, і вони починають жити разом. Омріяна фраза для всіх дівчат «ти вийдеш за мене?» замінюється виразом «давай втечемо?»
Основними проблемами циган є нестача дров і відсутність електропостачання.
Серед ромів майже ніхто не вміє ні читати, ні писати. Елементарні навички грамотності відсутні, але люди навчились розпізнавати, що є добро, а що зло в цьому світі, керуючись тільки відчуттями та душевною незайманістю від так званої цивілізаційної жорстокості. Для тих, хто все ж оволодіває вмінням читання, першою книгою стає не Буквар, а Біблія, розповідає Дмитро. І навіть головні свята для них – церковні.
У XVIII–XIX століттях, коли в європейському суспільстві почали більш терпляче ставитись до ромів, статистика злочинів різко знизилась. Отож, доброзичливість у стосунках між людьми – ким би вони не були – необхідний крок до порозуміння та взаємосприйняття.
Струни гітари та спів циган передають стан їхньої щирої душі. Їхні цінності – не в матеріальній площині, чого так бракує багатьом людям. Через це вміння сприймати світ таким, який він є, роми не вигадують моделі особливого щастя, а відчувають його вже від самого Богом даного життя.
Чи не обманюємо ми самі себе, коли постійно ганяємось за матеріальною примарою? А щастя ж – навкруги.
Автор – Ольга ЯНЧА.
