У підбірці представлені переважно добре збережені чи відновленні храми. Чотири із них — величні і добре відомі. Та, крім них, згадала я і про значно скромніший костел у Китайгороді. Якщо сам храм не може похизуватися витонченою архітектурою, зате оповитий романтичною легендою і оточений гарними краєвидами.Костел Серця Ісуса у Красилові
Почнемо з красилівського храму тим паче, що нещодавно я знову побувала там і привезла зимові фотографії.
Костел Серця Ісуса у Красилові звів Миколай Сапега. Наступний спадкоємець міста, Костянтин Чорба, продовжив справу із його оздоблення. Наступні власники Маньковські також прихильно ставилися до сакральної споруди, наприкінці ХІХ століття реставрували її. Радянські часи були не найкращим період для Красилівського храму, як і для багатьох інших. У 1947 році його закрили та влаштували тут склад, згодом палац піонерів.
Перші служби розпочалися у 1989 році, а у наступному — костел був освячений єпископом Яном Ольшанським. Зараз ним опікуються монахи-капуцини.
Костел розташовується у центрі міста (вул. Центральна, 46), на підвищенні неподалік від центральної площі, а тому його складно не помітити. Фасад прикрашають скульптури святих.
Петропавлівський костел у Кам’янці
Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла у Кам’янці-Подільському — один з найвідоміших на Поділлі, та й серед сакральних споруд України він посідає чільне місце. Крім того, що костел дуже старовинний і добре збережений, він має ще й незвичну особливість: в композиції християнського храму є елемент мусульманської архітектури — мінарет.
Перший храм, ще дерев’яний, звели на цьому місці у ХIV столітті. Кам’яний храм почали будувати на початку ХV століття. У наступні століття продовжувалися будівництво і перебудова храму.
Мінарет біля храму звели у 1672-1699 роках, за часів Османського панування. Пощастило, що турки не зруйнували християнський храм, а просто перетворили його на мечеть, прибудувавши поряд мінарет, на який підіймався муадзін, щоб оголосити про час молитви. І коли місто повернулося під контроль Речі Посполитої, поляки не стали руйнувати мінарет, а увінчали його статуєю Богоматері. Завдяки цьому храм має унікальну особливість.
Костел святого Войцеха у Гвардійському
Колись село Гвардійське Хмельницького району було містечком Фельштин із замком та двома величними храмами. Про колишню велич нагадує костел святого Войцеха, який, як і кілька століть тому, красується у центрі поселення.
Перший дерев’яний храм на цьому місці постав у 1594 році. Однак на початку ХV століття його разом з містом знищили татари. Відбудова костелу, на цей раз кам’яного і величного, розпочалася у 1753 році а через 40 років його освятили (цьогоріч парафіяни святкували 225-річчя від моменту його освячення).
У радянські часи костел переживав не найкращі часи. Тут був то склад спиртзаводу, то кінотеатр, то будинок культури… Лише у 1990 році храм повернули католикам, а у 1994 році наново освятили.
Костел святої Анни у Полонному
Найзнаменитіша пам’ятка Полонного — костел святої Анни, збудований у 1607 році. Храм, що височіє над річкою Хоморою, є пам’яткою архітектури національного значення. Звів його власник міста Януш Острозький — перший з роду, хто перейшов у католицизм.
Костел, спалений і пограбований турками, свого сучасного вигляду набув на початку ХVІІІ століття. Зараз костел належить францисканцям, при ньому діє монастир.
Костел Діви Марії у Китайгороді
Цей храм виглядає не так ефектно, як попередні, зате від нього відкривається неймовірний краєвид на село, річку Тернаву та мальовничі пагорби, серед яких “заховалася” знаменита геологічна пам’ятка — Китайгородське відслонення.
Та зараз мова йде про костел. Збудований він у 1772-1776 роках. Краєзнавець Іринна Пустиннікова переповідає легенду, пов’язану із будівництвом храму. Мовляв, місцевий пан їхав Китайгородом із своєю дружиною-українкою, і раптом карета опинилася над прірвою. Подружжя дивом вижило, і на знак спасіння пан збудував костел, а для дружини — православну церкву (щоправда, на її місці зараз нова непоказна церква).
