20 травня власник зоопарку повідомив: «Мер сказав, що не проти, аби мені надали земельну ділянку, і порадив звернутися до земельного відділу. А в земельному відділі ніхто не хоче рухатись. Мені тільки 10 днів залишилось – і все, мушу з’їжджати. А куди я тварин заберу? В мене подвір’я маленьке. Серйозно думаю навіть над варіантом присипляння…
Минулоріч була підписана й розглянута петиція щодо виділення ділянки землі для моїх тварин, рішення винесли на сесію. Там його затвердили. Погодження пройшло на сесії. І все, глухо».
Пан Сергій розповідає, що нове місце для тварин є кому облаштувати, є спонсори, ресурси, а ділянки немає: «В нас є спонсори, готові взятися за побудову: один готовий побудувати для левів і ведмедів, ще кілька людей готові побудувати хороші вольєри для інших тваринок. І ці вольєри відповідатимуть європейським стандартам. Для утримання тварин ми залучаємо спонсорів. Багато спілкуюсь із зарубіжними спеціалістами, які займаються тваринами, з Австралії, Канади, вони готові допомагати фінансово. Але для цього треба, щоб у мене була своя законна ділянка землі для тварин, тоді й за документами можна буде в банку відкрити рахунок. Згодом може й за вхід буде символічна оплата, гривень 10. У нас все на пожертвах».
Власник зоопарку розповідає, що якщо йому вдасться добитись землі, то він створить реабілітаційний центр для тварин: «Ми будемо вилучати тварин, згідно з чинним законодавством, з цирку, з поганих умов. Хочемо дати тваринам якнайкращі умови, аби вони не мучились. У нас є дуже багато «крутих» мисливців, які вчать своїх собак полювати, цькують на спеціально придбаних лисиць, єнотів, борсуків. Хіба ці тварини винні, що народилися лисицею чи борсуком? Якщо так і надалі робитимуть, то років за 20 ані борсуків, ані лисиць не буде».
А де ж Сергій добув таку велику кількість тварин?
«Усіх тварин я підібрав з цирків, з різних поганих умов. Окрім лева, з яким я працював змалку. Левицю хотіли приспати, це друга тварина, яка в мене з’явилась. Потім ведмідь, згодом єнот. Лисицю, борсуків та єнотовидних собак я забрав, бо на них собак цькували, вони були порвані. Сокола з поламаним крилом хтось підібрав, його ветеринари вилікували і передали мені, але птах літати так і не може. Ще мені лелеку віддали, зараз він у мене вдома, хтось у нього стріляв, вибили повністю шмат кості. Також в одного фотографа викупив мавпочку. Він хотів робити з нею знімки, щось у нього не виходило, він почав її бити. А кенгуру купив, бо діти хотіли. Єдині, кого купив я – це кенгуру і лев. Ще вдома в мене є пітон та ящірка агама, їх мені подарували. Тому зараз багато маю тварин. Також замовив три кізочки та баранчика. Вони за природою дуже безпечні, тож діти заходять до них і гладять».
Андрій Кравчук – учасник ГО «Зоозахист» розповів про інший бік «медалі» створення зоопарків, вказавши на переваги:
«Багато людей проти зоопарків, мотивуючи тим, що зоопарк – це штучне середовище для диких тварин. Він забирає свободу і фактично є схожим на людську в’язницю.
Але є й плюси в існуванні зоопарків: вони існують давно, в них теж розмножуються тварини. Більшість тварин неможливо випустити в дику природу, тому потрібно створювати гарні умови в тих обставинах, які існують. Багато тварин зникло з нашої планети, і кожен рік їх дедалі меншає, на жаль. Та завдяки зоопаркам існують ще тварини, яких уже немає в дикій природі. Зоопарки створюються ще з причини реабілітації тварин.
Ми повинні зрозуміти: так сталося, що тисячі тварин уже живуть у неволі, ми народились на цей світ і так вже було. На сьогодні більшість тварин нереально адаптувати до дикої природи, тому існують заповідники та зоопарки».
Так, багато людей проти зоопарків, але є процеси, наслідки яких доводиться розхльобувати. Зоопарк пана Пальохіна утворився більше через жорстокість людей і неправильне поводження з тваринами. Майже кожна звірина зазнала якогось знущання над собою, її виходили і помістили в нормальні умови.
Потрібен зоопарк Хмельницькому, чи не потрібен – вирішувати вам. Але такий центр точно був би надійним прихистком для знедолених тварин.
