cheap-trip.eu
Ситуація в столиці нагадує шкільні збори, де батьків буквально змушують здавати гроші на потреби класу та школи. На перманентний ремонт усього, який чомусь повторюється щороку. Подібного роду потреби не закінчуються ніколи, але якщо вже громадяни оплачують їх із власної кишені (як роботу “Київзеленбуду” або ж реставрацію Андріївської церкви), то, можливо, в державі є сенс скасувати податки?
Напередодні Дня Незалежності до мене приїхали друзі. Демонстрація їм Києва виявилася задоволенням не з дешевих. Хоча справа взагалі не в грошах. Справа в німому подиві: чому потрібно платити там, де вхід-вихід завжди був вільним? Хто санкціонував таку оплату і в чиїй кишені осіли наші гроші?
Ми почали прогулянку зі Співочого поля, де, як я дізнався пізніше, зусиллями КМДА було організовано фестиваль квітів під назвою “Українське. Своє. Особливе”. За прилучення до “свого і особливого” потрібно було заплатити 30 гривень. Інакше – ніяк. Правда, пенсіонери і діти до 7 років могли пройти безкоштовно. Але діти в такому віці одні, як правило, не ходять. Сімейний же похід з розрахунку, скажімо, на двох дорослих вже обійшовся б у 60 гривень. І для когось це – аж ніяк не дрібниця.
Але, повторюся, справа навіть не в цьому. Співоче поле не має статусу музею або заповідника. Це не приватна територія, а власність усієї громади. А як йдеться у статті 13 Конституції України, “земля, її надра, атмосфера, водні та інші ресурси перебувають у “праві власності Українського народу”. І я як представник цього самого народу не бачу ані найменшої причини платити за вхід до Співочого поля. Не тому, що “гривенника шкода”, як сказав би товариш Швондер, а просто не хочу. Не хочу заохочувати обдурювання – навіть такого дрібного масштабу.
Але припустимо, що “Київзеленбуд” вирішив таким чином підзаробити на власні потреби. І хоча подібний метод латання фінансових дірок є, м’яко кажучи, незаконним, нехотя можна і на нього махнути рукою. Ось тільки непогано було б побачити звіт – хоча б на сайті тієї ж КМДА – скільки зібрано грошей і скільки витрачено. І головне – на що витрачено? Але звіту кияни, звичайно ж, не дочекаються.
Гроші за Андріївську церкву збирає Національний заповідник “Софія Київська”, частиною якого вона є. Але хоча храм і “приписано” до Софії, з балансу останньої його знято ще в 2008 році рішенням президента Ющенка, який передав культову споруду Українській автокефальній церкві. Тож вибачте, панове музейники, але те, що ви творите, – це повне свавілля.
“Держава витратила значні кошти на зовнішні протиаварійні та ремонтно-реставраційні роботи Андріївської церкви. Щоб завершити роботи в інтер’єрі, також необхідно стабільне фінансування, яке Мінкульт (адже саме йому безпосередньо підлягають усі музейні установи) не може гарантувати. Тому і постала необхідність за символічну плату відкрити оглядовий майданчик. Спасибі всім нашим відвідувачам за розуміння і підтримку”, – пише прес-служба Софії Київської.
Ймовірно, у Софії Київській спинним мозком відчувають, що роблять щось не так – недарма рішення про платний оглядовий майданчик завізовано не особисто директором Софії Неллі Куковальською, а одним із її заступників. Як я з’ясував, на момент підписання документу пані Куковальська перебувала у відпустці. Що дає їй прекрасну можливість для маневру – взяти і заново прийняти рішення, якщо раптом хтось дуже наполегливий почне скаржитися і вимагати відновлення статус-кво.
Наприклад, вхідний квиток до Ботанічного саду імені Гришка останнім часом подорожчав вдвічі та коштує 40 гривень. А між тим порядку на його території неабияк поменшало – клумби заростають бур’янами, мертві рослини і засохлі гілки ніхто не прибирає, маленькі водойми перетворюються на зелену рідину, яка гниє. Так, зарплати у співробітників саду незначні, але дохід від продажу квитків все ж не малий. Як саме він використовується та які статті витрат покриває – ось у чому питання.
У цілому ситуація нагадує шкільні збори, де батьків буквально змушують здавати гроші на потреби класу та школи. На перманентний ремонт усього, який чомусь повторюється щороку. Подібного роду потреби не закінчуються ніколи, але якщо вже громадяни оплачують їх із власної кишені (як роботу “Київзеленбуду” або ж реставрацію Андріївської церкви), то, можливо, в державі є сенс скасувати податки? Адже не можна витягувати з кожного громадянина на кожну потребу. Чи в нашій країні можливо ще і не таке?..
