Що таке формула “Роттердам+”, знає, мабуть, більшість. А от те, що ціна на газ в Україні також вираховується не від собівартості продукту, а прив’язується до іноземного вузла, відомо, очевидно, вужчим спеціалістам.
Газ в Україні (навіть свій власний, вітчизняного видобутку) враховує ціну, котра існує на німецькому хабі NCG, що поблизу Дюссельдорфу. Роттердам і Дюссельдорф, таким чином, “рулять” гаманцями пересічних українців і зараз одне з цих міст може знову примусити останніх платити більше, адже з 1 жовтня в країні, ймовірно, знову здорожчає газ.
Достеменно про це ще невідомо, однак якщо уряд не перегляне постанову №187, то газ для населення зросте в ціні, адже ця ціна збільшується й у Дюссельдорфі. У згаданій постанові йдеться про те, що кожні півроку ціну на газ перераховують за формулою: “вартість продукту на хабі NCG + транспортування + націнка “Нафтогазу” + податки”. Ще один нюанс: у постанові сказано: якщо наново порахований тариф як мінімум на 10% відрізняється від попереднього, газ повинні продавати за новою ціною.
На період з 1 квітня по 1 жовтня 2017 року ціна на блакитне паливо лишалася незмінною – 4942 гривні за тисячу кубів. (Це без ПДВ, без вартості транспортування та розподілу). Однак якщо на хабі NCG газ підскочив у ціні, це має бути відображено й у вартості українського газу. А у кінцевому підсумку – у тих платіжках, котрі отримає споживач. Звичайно, що цього можна й не допустити. Була б, як казали колись, в українського уряду “політична воля”.
Безперечно, що чим ближче до виборів (як президентських, так і парламентських), тим менше у влади бажання злити свій електорат. І саме тому прем’єр Гройсман вже пообіцяв пресі, що “підвищення цін на газ у наступному опалювальному сезоні не буде”, однак керівництво “Нафтогазу” наполягає на дотриманні постанови №187. Слід зазначити, що газу власного видобутку в Україні більше, ніж імпортного – майже 14 мільярдів кубів проти 4. Саме власний газ обслуговує потреби населення, тож зацікавленість “Нафтогазу” можна зрозуміти – втрачати мегаприбутки подібного штибу не хочеться нікому.
Однак як бути з інтересами населення? Економісти кажуть, що при бажанні проблема розв’язується досить просто. Достатньо виводити ціну на газ з урахуванням вартості товару на хабі NCG, але відмінусовувати від неї транспортування, адже насправді газ, видобутий в Україні, не їде до неї з Дюссельдорфу. Таким чином, навіть беручи до уваги зростання ціни на блакитне паливо, можна буде констатувати, що імпортний паритет зріс менше, ніж на 10%. Це той варіант, який дасть можливість і відзвітувати перед МВФ – про те, що Україна виконує взяті на себе зобов’язання, і не розпалити ненависть споживачів, котрим не доведеться платити більше. Проте чи піде на це уряд?
Якщо ж газ все-таки подорожчає, то найбільше постраждають українці, в чиїх домівках наявне газове опалення. Але вони будуть не єдиними жертвами, бо цілком очевидно, що з часом збільшені тарифи на газ потягнуть вгору також вартість центрального опалення та гарячої води. І це стане серйозним приводом для невдоволення, навіть попри благі наміри уряду ще раз збільшити мінімальну заробітну плану з 1 січня 2018 року. Адже зрозуміло, що зростання “мінімалки” лише прискорить інфляцію та збільшення податків.
Мовчання Кабміну з приводу ціни на газ виглядає доволі дивно, адже до початку нового опалювального сезону лишається менше місяця. “Нафтогаз” наполягає на дотриманні постанови №187, а це означає, що ціна газу може зрости на 19% і сягнути майже 8 тисяч гривень за тисячу кубів (це вже з урахуванням доставки та інших “накруток”). Наразі уряд тримає оборону і чинить супротив апетитам компанії-монополіста, однак з юридичної точки ситуація виглядає для нього не найкращим чином.
Як вже було сказано, положення урядової постанови внесені до Меморандуму про співпрацю з МВФ. А, отже, їх слід виконувати. Або ж вносити зміни до документу. В іншому випадку ситуація – патова. І, як слушно зауважує економіст Валентин Землянський, коли Гройсман каже “ми не дозволимо підвищувати тарифи на газ, це все одно, що бджоли виступають проти меду, адже він сам цю постанову і підписав”.
Тим часом якщо за інтереси пересічних споживачів ще хтось вболіває (а уряд вболіває за них виключно як за потенційних виборців), то ціни на паливо для промислових підприємств не припиняють неухильно зростати. На тлі цього всього високопосадовці продовжують переконувати соціум, що причин для паніки немає.
Уряд не бачить об’єктивних причин підвищувати ціну на природний газ для населення. Зараз йдуть переговори з МВФ. Всі зобов’язання, які ми беремо, ми виконуємо, – зазначає віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон.
В унісон з ним говорить і шеф Кістіона – прем’єр Гройсман. “Ми вважаємо, що ціна на газ має формуватися відповідно до ринку газу і відповідної формули. Головне, щоб формула була справедливою. Зараз наша технічна служба працює над тим, щоб зробити верифікацію формули формування ціни газу”. Дай бог, звичайно, очільнику уряду та його технічній службі знайти правильне рішення. Та поки вони знаходяться в пошуку, я дозволю собі ще одну цитату.
Вона належить екс-міністру ЖКГ Олексію Кучеренку, котрий висловив сподівання, що після обшуків в НКРЕКП по справі запровадження формули “Роттердам+”, Національне антикорупційне бюро візьметься й за ціну на газ, прив’язану до хабу NCG.
Наступним кроком НАБУ має бути виїмка документів у пана Гройсмана, який визначив “німецький хаб+”. Голова НКРЕКП Дмитро Вовк чітко сказав, що німецький хаб “Дюссельдорф+” нічим не відрізняється від “Роттердам+”. Тут я його повністю підтримую, – говорить Кучеренко.
Із традицією реалізовувати в Україні добуті в ній же енергоресурси по ціні європейських перевалочних вузлів дійсно слід зав’язувати. Зробить це НАБУ чи сам Володимир Гройсман (прийнявши “вольове рішення”) – вже не так важливо. Головне – припинити знущатися над споживачем, котрий й без того славиться своїм довготерпінням. Бо й це довготерпіння теж зростає у ціні, й колись владі буде вже нічим за нього заплатити.
