hromadskeradio.org
Про перебіг реформ в Україні та проект держбюджету на 2018 рік Politeka Оnline розповів лідер громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко.
– На сайті Верховної Ради вже оприлюднено текст законопроекту щодо бюджету на 2018 рік. Кожен, кому це цікаво, міг ознайомитися. Я хочу нагадати всім, що говорив з цього приводу Володимир Гройсман. Він, презентуючи цей документ, сказав про те, що це «бюджет зростання і економічного розвитку», і що в Кабміні впевнені, що сума усіх бюджетів України перетне позначку в один трильйон гривень і це стане рекордом з часів проведення грошової реформи у 1996 році. Ви вже детально ознайомилися з цим проектом? Які ваші думки з цього приводу?
– Перше – похвалю, бо мене завжди звинувачують у тому, що я занадто критичний до влади і уряду. Є дуже великий позитив, що уряд Гройсмана вчасно подав проект бюджету і, найважливіше, не забрав його з Верховної Ради. У нас така хитрість була у попередні часи. Що на 15 вересня, насправді, ніхто не готував бюджети. Подавався один аркуш, на якому було написано «Проект бюджету» і номер. Була і книжечка, але там майже нічого не було. Важливо було п’ятнадцятого зареєструвати, а потім в цей же день, на прохання прем’єр-міністра, Верховна Рада відправляла його назад і над ним ще працювали. Таким чином, формально, 15 вересня він, ніби, з’являвся, але фактично, бюджет був набагато пізніше. Так обходили норму Конституції. Тепер є текст – це перший, і, напевно, останній плюс.
Далі по самій концепції. Якщо тлумачити динаміку витрат по міністерствах, по багатьох державних програмах, то це – більші суми. Але здебільшого ці суми або адекватні, або відносно адекватні рівню інфляції. Тобто, скажімо, якщо взяти всі соціальні видатки, то здебільшого вони помножені на інфляційний показник. Хоча він у нас набагато більший, ніж задекларований.
– 7% на 2018 рік закладено.
– Там закладено 7 чи 8% інфляції, але якщо подивитися курс долара і рівень інфляції, то в останні роки вони не виконувались. Курс був вищий й інфляція була вища, ніж передбачено. Умовно кажучи, останні квартали ви частково папером отримували, а не гривнею. Бо вона девальвує. І я зараз, коли дивлюся на ціни в супермаркеті, іноді ніби чую, як папери шелестять. Бо так часто друкують гроші, що ми не встигаємо оцінювати реальну вартість цієї грошової одиниці. Ціни так швидко ростуть, і гроші так часто друкують, що підвищення мінімальної зарплати на 503 гривні – це зараз несерйозні гроші. Особливо, коли це підвищення відбудеться не з першого січня, а трішки пізніше.
З того, що розвивається економічно, я знайшов тільки утримання структур влади.
– На 17% збільшуються ці видатки: на Адміністрацію президента, на Кабмін, на Верховну Раду. Виходить, що найбільший шматок пирога влада, як завжди, відокремила собі.
– Так, це дало мені підстави сказати, що українські чиновники – найдорожчі слуги народу у світі. Я ще навіть думав, як пояснити це афористично. І придумав такий політичний афоризм: чим менша довіра до влади, тим більші витрати народу на утримання влади. Тільки в народу не питають, що з їхніх грошей це робитимуть. Бо бюджет – це ж народні гроші. Отакий парадокс.
При чому, саме показове – це так звана Державна охорона органів влади, посадових осіб. 182 млн на вулиці не валяються.
– Це що за сума, яку ви зараз назвали?
– На 182 млн більше, ніж минулого року, на державну охорону. Це, насправді, невелика кількість людей, які охороняють президента і так далі. До речі, я подивився на них – це катастрофа. Я себе критикую за спортивну форму. Але коли я побачив тих людей, які охороняли весілля сина Юрія Луценка, то в мене склалося враження, що вони більше двох разів не підтягнуться на перекладині і не пробіжать навіть кілометра. Інтелектуальний рівень в них зашкалює, особливо якщо послухати їхнього начальника Гелетея. А фізичний рівень, я перепрошую, ніби десь бомжів набрали. Ви подивіться, наприклад, на охорону президента США, або інших керівників держави. Це настільки елітні підрозділи, які можуть зупинити терористів, теракти і так далі.
Для того, щоб зрозуміти фантастичність витрат, треба згадати, що в бюджеті 2017 року ще восени всі структури влади отримали додаткові гроші. Пам’ятаєте, були якісь конфісковані гроші Януковича і часткове перевиконання бюджету привело до того, що була сварка між БПП і Гройсманом? Частина БПП не проголосувала, частина проголосувала, і за рахунок Опозиційного блоку і позафракційних Гройсман набрав 226 голосів. Так ще в 2017 році при перерозподілі Генеральна прокуратура додатково отримала 1,174 млрд, Служба безпеки – 742 млн, Державне управління справами при президенті – 653 млн, апарат Верховної Ради – 233 млн, і апарат Кабінету міністрів – 75,9 млн. Тобто, три місяці тому вони тільки додатково отримали…
– А тепер ще на наступний рік отримають?
– Так. Абсолютні цифри, мені здається, цікаві. Тобто, після того, як вони восени отримали, тепер Міністерство внутрішніх справ, це в нас взагалі унікум, ще плюс 12,896 млрд…
– Але, здається, це вже визначається окремим розділом бюджету. Це на оборону п’ять відсотків виділяється, туди ж входять МВС і СБУ, правильно?
– Ні. Це абсолютно окремо. Загалом вони позиціонують, що це все для обороноздатності, але Міністерство оборони в нас окремо йде. Беремо окремо по міністерствах. Значить, під Міністерством внутрішніх справ у нас знаходяться Нацгвардія, прикордонники, Служба надзвичайних ситуацій, Нацполіція. Не дивлячись на те, що структур багато, зараз я не кажу загальну суму. Я кажу просто, що в порівнянні з цією сумою осені, вже вони збільшилися майже на 13 млрд. Тобто, якщо навіть допустити те, що ми кажемо про інфляцію, – це неймовірне збільшення витрат. Служба безпеки – ще майже на мільярд, Генпрокуратура – ще майже на мільярд, на півмільярда апарат Верховної Ради і, як я казав, Державна охорона органів влади – 182. Я зараз не аналізую Міністерство оборони. Теоретично, щоб нас не звинуватили в сепаратизмі і пропутінській позиції. Там теж збільшення, але воно на порядок менше, ніж збільшення на правоохоронні структури, які не задіяні в зоні АТО.
– Таке враження після наведення цих цифр, що ми захищаємось не від зовнішнього ворога, а від внутрішнього.
– Так виглядає, ніби влада вибудовує систему координат, щоб себе захистити. Повертаючись до своєї теми, вона ж не просто афористична, вона змістовна, – чим більше ненависть і недовіра до влади, тим більше влада використовує на захист себе від народу. У мене офіс на Лютеранській, і я постійно бачу, як на кількість 200-300 людей, які на мітингу, зростає кількість Нацгвардії. У хорошій формі, якісній, навіть не думаю, що така на фронті є. Там пожежники і всі задіяні. Повернімося до весілля, унікальна історія – пожежники і меддопомога до третьої ночі охороняли, щоб не дай Бог, ніхто не перепив там.
– Зрозуміло, куди йдуть державні гроші.
– Так, тому треба витрачати більше. Дивіться, ще одна річ по Міністерству оборони. Я от кинув тезу, що зараз неправильно, незручно і немодно критикувати збільшення видатків на оборону. Але правильно було би, принаймні, здійснювати парламентський контроль за їх витратами. Я розумію, що це справа делікатна. А хто забороняє провести закрите засідання комітету з питань безпеки й оборони? Є така практика. По-друге, можна закрите засідання парламенту провести.
Ми фантастичні гроші витрачаємо, наприклад, на «Укроборонпром». А там серед керівництва немає жодного фахівця в галузі озброєння. В основному, вони машини складали в концерні Порошенка і їх продавали. Один колега Порошенка керує, а інший колега, який на Хмельниччині продавав, керує такою потугою, як державне підприємство «Антонов». Все таки, колеса прикручувати – це не літаки збирати.
Я справно сплачую податки, тому мені, як громадянину цікаво, як же ці гроші використовуються. Вони на озброєння ідуть, чи доходять вони до наших солдат, офіцерів і так далі? Вже чотири роки ніхто не аналізує. Це все – закриті статті. Є загальна стаття: на озброєння. І загальна установка: це не можна перевіряти. Чому не можна? Хто сказав, що не можна перевіряти? Я вам скажу, що я – автор закону «Про доступ до інформації». І я вважаю це суспільно значимою інформацією. До речі, в закон «Про інформацію» термін «суспільно значима інформація» я вніс особисто, і він був проголосований ще в часи Кучми-Медведчука. І тоді він пройшов, тому що я переконав, що це дуже важливо. Я вважаю для українського народу суспільно значимою інформацією те, як наші гроші витрачаються на нашу рідну армію і наших солдатів.
– Як цього досягти?
– Кожен повинен виконати свою функцію. Парламент має виконувати функцію парламентського контролю. Ми з вами про бюджет почали говорити, він висить на сайті парламенту. Скажіть мені, чи було хоч одне засідання, або під егідою комітету, або робочої групи, де б обговорювався бюджет? Я не знаю такого.
– Ну, ще ж рано, напевно, Гройсман лише представив його. Комітет ознайомлюється з ним, наступного пленарного тижня вже мають його розглядати.
– Комітет має публічно ознайомитись. Більше того, він має запрошувати фахівців. Я б із задоволенням теж прийшов проаналізувати, і не тільки на гуманітарну частину.
Є ще унікальна історія в цьому бюджеті. Наприклад, в інформаційній сфері. Я пам’ятаю, як я виступив проти Міністерства інформаційної політики, бо в нас у Конституції є Держтелерадіо, яке виконує таку функцію. Тобто тоді в Конституцію треба внести зміни і Державний комітет телерадіомовлення розформувати, і створити Міністерство інформаційної політики, хоча це трошки дико звучить для цивілізованої країни. А ми за Конституцією – демократична країна. Я не знаю жодної демократичної країни, де б було міністерство інформаційної політики.
– До речі, на Міністерство інформаційної політки також збільшується фінансування.
– Якщо взяти з моменту його створення, то воно збільшилося не набагато – усього у 77 разів. Чому? Бо тоді у Стеця була така позиція – що він за ідею і за інформаційну безпеку. Тому зарплати нікому не треба. Що вони просто будуть сидіти і працювати. Тому перший рік, поки йшла реорганізація, було виділено кілька мільйонів. Зараз це вже сягає десь 700 млн. І левова частина йде на унікальне телебачення, яке ніхто не дивиться.
– Але міністерство й досі без міністра. До речі, ще хотіла у вас запитати щодо збільшення фінансування на ті реформи, які зараз ідуть в Україні – освітня, медична. Як ви це можете проаналізувати? Наскільки, дійсно, покращиться рівень медицини й освіти?
– Зараз дуже важко сказати, оскільки є загальні цифри. Наприклад, більш реалістична історія з охороною здоров’я. У частині ж підвищення зарплат вчителів до трьох мінімальних зарплат, тобто вона має сягати 9600, немає норми, з якого моменту вона вводиться. Очевидно, бюджет повинен визначити: чи з цього року, чи з наступного. Це серйозна річ, бо йде освіження і фінансова підтримка в сферу освіти. Все інше – важко сказати.
– Викладачам, до речі, обіцяють підвищення зарплати на 25%.
– 9600 точно не буде, бо цього року це дуже велике зростання. Напевно, ці 9600 вони розіб’ють поетапно, і в цьому році скількись буде.
З лікарями ще складніша історія, бо не зрозуміло, у якій версії буде закон. Якщо закон про освіту прийнятий і там принаймні напрямок зрозумілий, то по охороні здоров’я важко сказати, як воно рухатиметься і фінансуватиметься. Але мене зараз більше непокоїть інша історія – пенсійна. Після історії з судовою реформою, хоча по багатьох позиціях це, скоріше, буде реформа для судів. Тобто суди стануть більш закритими і недоступними, і матимуть більші зарплати і пенсії. А в пенсійній непокоїть, що уряд взагалі нав’язав нам дискусію, яка не має жодного відношення до пенсійної реформи і до нашого майбутнього. Підхід такий: уряд мусив зробити без парламенту, тобто на інфляцію збільшувати пенсію й осучаснювати, приводити у відповідність до зростання мінімальної заробітної плати, бо в ідеалі вона мусить їй відповідати. А зараз історія така: якщо парламент не проголосує і ми з вами вдень і вночі не будемо вболівати за Гройсмана, то пенсії не будуть підняті. Запущена соціальна реклама, купа грошей вкладена. Але це – повний абсурд. Бо підняття пенсій і їх осучаснення не має жодного відношення до пенсійної реформи. Тут ключова помилка полягає в тому, що уряд тишком намагається скоротити кількість пенсіонерів. Бо збільшення страхового стажу до 35 років означає, що певна кількість людей не зможе у певному віці отримати пенсію взагалі.
На мою думку, пенсійну реформу треба інакше робити. Збільшувати кількість працюючих. Бо співвідношення між працюючими і пенсіонерами у нас катастрофічно погане. Якщо нічого не зробити, то скоро ми вийдемо до того, що 10 працюючих будуть утримувати 50 пенсіонерів. Тому пенсійна реформа не в тому полягає, що пропонує уряд.
– Але ми розуміємо, що Володимир Гройсман хвилюється за тих пенсіонерів, які сьогодні мають отримувати пенсії. І маніпулює цим.
– Він хвилюється за виборців і за рейтинги. Але хочу сказати, що маса речей лежить на поверхні. Наприклад, скажу про пенсії, зарплати і Міжнародний валютний фонд.
Я вважаю, що треба піклуватися про наш національний валютний фонд – це заробітчани, які переводять гроші в Україну. Тобто, вони вкладають в Україну більше, ніж Міжнародний валютний фонд і без жодних зобов’язань. Треба проаналізувати цю картину і, можливо, спростити для них систему розрахунків. Як тільки це станеться, одразу більше почнуть грошей вкладати в Україну. Я вже не кажу про те, що їх треба повертати, щоб вони тут працювали, а не Польщу піднімали. Я не бачив жодного дослідження на цю тему – як добро успішних людей зробити складовою української національної економіки. Тоді почнеться зростання Пенсійного фонду й економіки.
– Наскільки можливе вчасне прийняття бюджету цього року? Без нічних шоу під куполом напередодні новорічних свят.
– Думаю, що вже навчилися працювати. Схема дуже проста: бюджет буде прийнято, можливо, у середині грудня. Якщо у нас найдорожчі слуги у світі, то ті люди, які приймають рішення у парламенті – непевно, найбагатші депутати у світі, сім’ї у них за кордоном здебільшого. Тож вони починають святкувати 25 грудня, значить їм треба буде літаками прилетіти до сімей. Тому робитимуть усе, щоб проголосувати до цієї дати і десь місяць відпочити у Європі. Це – наша біда.
Я завжди кажу, що ми приречені, поки Україною будуть керувати люди, сім’ї і бізнес яких за кордоном. Тобто люди, які ментально не живуть тут. А смисл? Вони тут у лікарню ніколи не ходили.
– Тобто працюють вони тут, а…
– Ні, вони заробляють тут, а витрачають там.
Але буде ще й традиційна схема, що депутати голосуватимуть за те, чого вони не бачать. Це для мене абсолютно очевидно. Є в нас така традиція – голосувати вночі. Вночі часом і добрі справи робляться, але здебільшого – не дуже добрі. Тому будуть торгуватись до останньої хвилини. І ніхто не хоче показувати статті бюджету: що для однієї фракції пожежні машини закуповують, для іншої – газ, ще для когось – медичне обладнання. Торгівля буде чисто така – що кожна фракція і кожен депутат отримає. А не що народ отримає. І уряд буде торгуватися, поки не набере 226 голосів.
