9 листопада для національно-демократичної громадськості – більш ніж пам’ятна дата.
Це день заснування українськими патріотами Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських Угод (УГГ) у 1976 році та оприлюднення нею Маніфесту українського правозахисного руху за рік потому, у 1977 році.
Це була перша легальна правозахисна організація в Українській РСР, яка відіграла одну з ключових ролей у національно-визвольній боротьбі українського народу, розпочала ненасильницький, легальний і правовий шлях у здобутті Україною незалежності, становленні демократії, поваги до прав людини.
У 1976 році за ініціативи письменника й філософа Миколи Руденка, генерала радянської армії Петра Григоренка, хіміка Оксани Мешко, письменника-фантаста Олеся Бердника, юриста Левка Лук’яненка був започаткований український гельсінський правозахисний рух.
Члени-засновники УГГ:
- Руденко Микола Данилович (керівник групи),
- Бердник Олександр Павлович
- Григоренко Петро Григорович
- Кандиба Іван Олексійович
- Лук’яненко Левко Григорович
- Мешко Оксана Яківна
- Матусевич Микола Іванович
- Маринович Мирослав Франкович
- Строката Ніна Антонівна
- Тихий Олексій Іванович
Репресії проти УГГ
КДБ застосовувало до УГГ жорстокі репресії. У 1977 заарештовано й тоді або у наступному році засуджено на максимально допущену законом (ст. 62 Кримінального кодексу УРСР — «антирадянська агітація та пропаганда») кару від 7 до 10 років ув’язнення і 5 років заслання членів-засновників УГГ: М. Руденка, О. Тихого, Л. Лук’яненка, М. Мариновича, М. Матусевича. У 1979 заарештували і О. Бердника.
З 1979 членами УГГ стали:
- Стус Василь Семенович,
- Чорновіл В’ячеслав Максимович,
- Красівський Зеновій Михайлович,
- Лесів Ярослав Васильович,
- Малинкович Володимир Дмитрович,
- Розумний Петро Павлович,
- Сокульський Іван Григорович,
- Шабатура Стефанія Михайлівна,
- Гейко-Матусевич Ольга Дмитрівна,
- Горбаль Микола Андрійович,
- Зісельс Йосиф Самуїлович.
Навесні 1979 в Мордовських таборах політичних в’язнів створено Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у місцях позбавлення волі, до якої ввійшли, між іншими, деякі члени УГГ (Л. Лук’яненко, М. Руденко, О. Тихий), а також інші політичні в’язні з України: Святослав Йосипович Караванський, О. Попович, Б. Ребрик, о. Володимир Романюк, Ірина Сеник, Данило Шумук, Юрій Шухевич-Березинський.
1977 П. Григоренко одержав дозвіл виїхати на лікування до США, після чого його позбавили громадянства СРСР. Виїхати за кордон дозволили також П. Вінсові, Н. Строкатій, В. Малинковичу й С. Караванському.
На підставі доручення від УГГ створено Закордонне Представництво УГГ в складі: П. Григоренка, Л. Плюща та Н. Строкатої. Воно діяло в напрямі здійснення програми УГГ, виступало перед чужим світом на оборону діячів правозахисного руху в Україні, втримувало зв’язки з різними міжнародними організаціями (Міжнародна Амністія, профспілками, представниками за кордоном правозахисних груп інших народів СРСР).
1979—1980 посилено терор в Україні, особливо проти членів УГГ і заарештовано втретє В. Чорновола, ув’язнено в божевільні О. Мешко, заарештовано В. Стуса, О. Матусевич-Гейко, В. Калиниченка, В. Стрільціва. У тих роках засуджено також до ув’язнення від 2 до 10 pp. таборів і від 3 до 5 pp. заслання членів УГГ: О. Бердника, О. Гейко-Матусевич, М. Горбаля, В. Калиниченка, 3. Красівського, Я. Лесіва, Ю. Литвина, В. Овсієнка, П. Розумного, П. і В. Січків, В. Стрільціва, В. Стуса, В. Чорновола. Декого з них судили за провокаційними звинуваченнями в спробі зґвалтування, незаконному зберіганні зброї, опорі міліції та іншими неполітичними статтями КК УРСР.
* Текст МАНIФЕСТУ Українського Правозахисного Руху (1977 р.) можна почитати тут.