Кохання на берегах Ушиці
Найбільше крутобродівці пишаються тим, що саме в їхньому селі у 2005 році знімали фільм «Сотворення кохання». Тоді на кіношників сходилося подивитися усе село.
Серед місць, зафіксованих на плівку, річка Ушиця. Тут знімали як наречена пливла на заквітчаному човні, поруч – як гуляло весілля. Залізний міст спеціально оздобили «під старовину». Потім усім селом дивилися цей фільм. Люди кажуть, дуже цікаво було побачити свій край збоку.
Саме тут кіношники знімали історію про кохання.
Історія про те, як кіношників занесло до цього глухого подільського села, доволі проста. Успішний молдовський бізнесмен, пивний король Яков Тіхман, написав книжку «Мотл-Шотхен» про своє рідне містечко Зіньків, що на Віньковеччині. Пізніше він вирішив зняти за мотивом цієї повісті кіно. Оскільки картина побудована на реальних фактах, то знімати, звісно ж, вирішили в рідних краях. На думку автора, у тридцяті роки тут був загублений рай, не позначений на карті. Стосунки між людьми будувалися на прадавніх інтернаціональних традиціях: поруч мирно існували євреї, росіяни, українці, турки, цигани. А до Бога ходили і в синагогу, і костел та православну церкву, які збудували гуртом. Та одного не дуже доброго дня прийшов чоловік в гімнастерці й приніс біду про колективізацію, що породила класову ненависть…
Річка в Крутих Бродах мальовнича.
Біля панського каменя
У самісінькому центрі Крутих Бродів – старезний мурований млин. Навіть найстаріші жителі не пам’ятають, коли ж його збудували. Та борошномельний бізнес віджив вже своє. Хоч саме він приносив колись селу найбільше користі. Борошно, котре мололи крутобродівські мірошники, було найякіснішим в околиці, тож підводи зі збіжжям стояли в черзі по два-три дні. Тут можна було отримати більше десятка різних видів борошна та круп.
Млин нині недіючий…
Кілька разів млин перебудовували. Спочатку він працював на воді, а згодом, з появою у селі електричного струму, дерев’яне колесо, завдяки якому увесь складний механізм приводився в рух, викинули.
Колись біля млина стояла черга возів.
Сьогодні кам’яні жорна, вкриті десятилітнім пилом, стоять без діла, муровані грати посивіли від павутиння, навіть мишей, котрих, як водиться, колись на млині було тьма, нині не чутно.
Борошно з таких жорен було найкращим
Кажуть, колись тут, як годиться на старому млині, водилася усіляка чортівня. Насправді, то сови зліталися з усієї околиці поласувати вгодованими на зерні мишами. От вам і нічна метушня. І чи не через це колись, років зі сто тому (точніше ніхто й не пригадає), під вечір навпроти млина сполохалися панські коні, наробивши біди на все село?
Млин колись називали окрасою села.
Розповідають, що фаетон, запряжений двійкою коней, віз місцеву пані чи то на банкет, чи то у справах. Аж навпроти млина, переправляючись через міст, коні сполохалися і рвонули в річку. Фаетон перекинувся, поховавши під собою і пані, і фурмана. Нині на місці трагедії, під старезною вербою, збереглася кам’яна надмогильна плита.
Могильний камінь на місці, де загинула місцева пані.
Наполовину вгрузла в землю, вона ще зберігає рештки напису. Але що саме написав на пам’ять про свою дружину пан, уже й не розбереш. Уже хтось пізніше, мабуть, до незтями закоханий у свою половинку, викарбував на камені «А + Ю = LOVE».
Кажуть загибла пані похована у склепі, а камінь колись мітив пам’ятний напис.
Найстарші жителі села пригадують, що їм про цю пригоду розповідали колись ще батьки. Кажуть, на старому кладовищі в заростях є старовинний склеп (нині засипаний землею), а в колишньому панському саду – капличка. Колись місцевий чоловік не побоявся потурбувати померлі душі, зірвав на дверях склепу величезного замка й заліз усередину. Не знають, чи знайшов він там якісь коштовності, чи ні, а виніс з кам’яної домовини спідницю. Гарну таку, обшиту шлярками та стрічками. Одягла якось ту спідницю його жінка на весілля, а коли пішла в танець, то вона розсипалася. Чи то від старості, чи, може, ще чогось… То, кажуть, мабуть, та пані там, у склепі якраз і похована.
Стара мурована арка.
А ще в центрі села в старому льосі є вхід у тунель. Кажуть, що колись там був перехід, котрий з’єднував село із Сутковецькою Покровською церквою-фортецею, а одейкують, що веде тунель аж до Зінькова.
Багатства під ногами
Поблизу старого млина з-під землі ключем б’є вода, чиста, холодна. У селі розповідають, що цю артезіанську свердловину розвідали радянські геологи одразу після війни. Вода з неї має приємний смак і за складом багата на мінеральні речовини. Свого часу місцева влада планувала тут збудувати цех з розливу води, та так і не збудувала. Та щовихідних до цього джерельця з’їжджаються десятки машин. Люди з околиць, знаючи про цілющі властивості води, роблять собі тижневі запаси. А ще в Крутих Бродах є величезні запаси зеленої глини. Її називають справжнісіньким багатством під ногами.
