Ухваленням Першого Універсалу Українська Центральна Рада,проголосивши автономію України, зробила перший крок на шляху до державної самостійності.
Появі«Універсалу Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого» передували такі події.
Наприкінці травня1917р. Центральна Рада відрядила до Петрограда делегацію на чолі з Володимиром Винниченком для переговорів із Тимчасовим урядом щодо важливих для України питань. Головне з них – погодження автономії України. Інші також не менш суттєві: українізація війська, адміністрації, освіти.
Тимчасовий уряд зігнорував пропозиції УЦР.
На Другому військовому з’їзді був оприлюднений Перший Універсал, що його ухвалила Центральна Рада 10(23) червня.
Як виборний орган, поставлений народом «на сторожі прав і вольностей Української Землі», Центральна Рада заявила: «Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на свої землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори».
Також УЦР закріплювала за собою виняткове право на владу в Україні, за якого «…право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові).
Центральна Рада дала зрозуміле й логічне роз’яснення причин ухвалення документа.Зазначалося, що українська делегація, висловлюючи волю народу, домагалася автономії для України, щр мало бути визнано окремим офіційним актом; запровадження посади українського представника – «комісара» з українських справ при центральному уряді; передачі частини грошей, які збиралися з України до центральної казни, на потреби українських «школи, освіти й організації».
Однак«…Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одпіхнуло простягнену руку українського народу».
Отже, зазначається в Універсалі: «… через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя».
Універсалом були визначені основні вимоги до розбудови республіки: тісний взаємозв’язок місцевої влади з Центральною радою; зміна влади там, де «…адміністративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства»; злагода й порозуміння з представниками інших національностей, готовими до спільної праці; встановлення особливого податку «на рідну справу», який належить «…точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради» —адже для успіху великої праці, потреба якої постала в нових умовах, необхідні також і великі кошти.
Ухвалення Першого Універсалу Центральної Ради змусило Тимчасовий уряд заметушитися. До Києва вирушила делегація: міністри Михайло Терещенко, Іраклій Церетелі, Олександр Керенський. Від України в переговорах, що почалися 29 червня й тривали мало не безперестану дві доби, брали участь Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Симон Петлюра.
Під час бурхливого засідання Тимчасового уряду, де М. Терещенко та І. Церетелі доповіли про переговори з представниками УЦР, більшістю було все ж ухвалене рішення про угоду з Україною. Текст угоди надійшов телеграфом В. Винниченку 3 (16) липня.
Українську Центральну Раду визнано «крайовим (тобто головним у краї, — О.Б.) органом управління в Україні». Були підтверджені повноваження Генерального Секретаріату як крайового уряду; Тимчасовий уряд погодився на«розроблення Центральною радою проекту національно-політичного статусу України у такому розумінні, в якому сама Рада буде вважати це відповідним інтересам краю». Що ж до війська — Тимчасовий уряд висловився категорично проти українських віськових комітетів, оскільки вважав «…недопустимими заходи, котрі б могли нарушитиєдністьорганізації й управлінняармією».
Як відомо, далі процес не зрушив: у жовтні спалахнув більшовицький переворот. Україна стала на шлях боротьби за свою цілковиту незалежність – шлях великої звитяги і невигойних втрат…
Нині ж, як і сто років тому, лишаються актуальними слова Першого Універсалу: «Народе Український! В твоїх руках твоя доля. В сей трудний час всесвітнього безладдя й розпаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти… можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним».
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
