Щорічно з нагоди дня народження Анни Ахматової збираються у Слобідці-Шелехівській Деражнянського району на літературні читання прихильники її творчості .
Письменників та краєзнавців з Хмельницького, Вінниці, Одеси, Івано-Франківщини, Старокостянтинова, Нетішина та інших міст знову зібрала садиба Вакарів в унікальному парку, де ось уже майже три десятиліття функціонує літературно-меморіальний музей Анни Ахматової
Родзинкою цьогорічних Ахматовських читань стала участь у них правнучки Івана Франка по лінії його брата Онуфрія Олеся Франко з Калуші Івано-Франківської області. І це досить символічно, адже Анна Ахматова зробила чимало перекладів творів Великого Каменяра, зокрема його збірки “Зів’яле листя”, російською мовою.
Анна Ахматова-Горенко неодноразово приїжджала в Слобідку-Шелехівську до тітки Анни Вакар. Написала в селі декілька віршів. Матір поетеси Інна Еразмівна після революції поселилася в сестри і померла 1930 року. Учасники літературного заходу відвідали старе кладовище, де вона похована і поклали на її могилу живі квіти.
Ахматова, стверджують подільські літератори, ніколи не цуралася українського коріння, знала свій родовід. По чоловічій лінії рід Горенків походив від гетьмана Сагайдачного. А по материнській – від симбірського роду нащадків хана Ахмата, який розчинився пізніше серед українців. Поетка завжди пишалася тим, що “українська мова – мова моєї матері”, що в Росії “всі вважають мене українкою”. Влітку Ганнуся (так її називали на Поділлі) полюбляла носити полотняну вишиту сукню, перекладала вірші Івана Франка та інших поетів.
На подвір’ї, навпроти пам’ятника Анні Ахматовій ( встановлений першим в Україні), митці читали переклади з творчої спадщини Ахматової та свої вірші. Це вінничани Андрій Стебелєв, Юлія Броварна, Олена Асачова та Світлана Пономарьова-Лапотанова, Анатолій Глущак з Одеси, хмельничани Микола Клец, Артур Закордонець, Оксана Скоц, Михайло Цимбалюк, Віталій Міхалевський, Микола Радиця та багато інших.
Лейтмотивом більшості виступів звучали думки про те, що Анна Ахматова була і залишається дочкою України. Її бунтарський дух, волелюбність та нескореність і сьогодні, як ніколи, близькі та зрозумілі.
З часу відкриття музей капітально не ремонтувався. Стара, фактично глинобитна хата, якій понад 140 років, в аварійному стані.
