У дитинстві більшість з нас дивилися на дорослих і обіцяли собі не ставати такими, як вони: нудними, повними заборон і правил. Але ми самі не помічаємо, як з віком нас покидають якості, які колись були для нас природні. Зі статті ви дізнаєтеся, як характер змінюється з віком і чому, незважаючи на всі старання, ми стаємо схожі на тих людей, якими ніколи не хотіли бути.
Ми знаємо, що всі люди різні і в усьому є винятки, до яких у даному випадку і потрібно прагнути. Але більшості людей все ж не вдається уникнути примх зрілості, тому ми вирішили з’ясувати, що ми втрачаємо з роками і чому так складно виконати свою дитячу обіцянку: ніколи не ставати дорослим занудою.
1. Зустрічі з друзями
У дитинстві: Ми відкладали всі справи, якщо помічали друзів за вікном, і вибігали на подвір’я. І кожен з нас пам’ятає, скільки радості приносила ночівля один у одного – у нас не виникало незручних пауз, ми не ставили стандартних запитань, нам завжди було що розповісти, ми з цікавістю слухали чужі історії, навіть якщо вони мало схожі на правду. Ми завжди знаходили час для друзів і щиро ними цікавилися.
Зараз: Хто б міг подумати, яких зусиль вартує організація зустрічей навіть з найближчими людьми. У якийсь момент стало не вистачати 24 годин на добу і довелося принести чимало жертв: багато захоплень були відкладені на потім, зустрічі з друзями перетворилися на листування в соціальних мережах, а також з’ясувалося, що жити можна без щоденних відкриттів і пригод.
Що робити: Дослідження показують, що друзі необхідні для здорового і щасливого життя, а в літньому віці вони грають навіть більшу роль для нашого самопочуття, аніж сім’я. Тому для свого ж щасливого майбутнього знайдіть час і сили для зустрічі з тими людьми, з якими колись не могли розлучитися, можна навіть в найближчому барі біля будинку. Головне, робити це регулярно.
2. Почуття гумору
У дитинстві: Ми вигадували і сміялися до кольок у животі над власними жартами, посміхалися без приводу і були щасливі тільки від одного передчуття чогось хорошого.
Зараз: Порахуйте, скільки радісних перехожих ви зустрічаєте по дорозі на роботу. Не дарма мама говорила в дитинстві, коли ми корчили гримаси: «Не роби так, інакше таким і залишишся». Багато дорослих такими і залишилися – з сумними, незадоволеними і сердитими обличчями. З віком ті емоції, які ми відчували найчастіше, відображаються на нашому обличчі, а щоденне споглядання когось похмурого в дзеркалі не спонукає до творчості і не надихає на звершення, змушуючи все глибше занурюватися в рутину.
Що робити: Як би банально не звучало, сміх продовжує життя і саме він не дає перетворитися на трухляву руїну. Погодьтеся, благочестиві старці швидко втомлюють, а люди з вогником в очах можуть зачарувати кого завгодно. І не забувайте: всі дурниці на світі робляться із серйозним виразом обличчя.
3. Задоволення
У дитинстві: Для щастя потрібно зовсім мало: покататися на велосипеді, купити морозиво, погладити собаку. Ми не розуміли, чому батьки хапалися за голови, побачивши нові речі, які після наших прогулянок вже не відрізнялися від решти гардеробу – були такими ж потертими і брудними.
Зараз: Дорослій людині важко знайти джерело задоволення – все або занадто дорого, або шкодить здоров’ю. Нескінченна гонитва за задоволеннями не приносить щастя. Поступово ми втрачаємо смак до життя, і навіть відпочинок у п’ятизірковому готелі не виправдовує очікувань. А комусь і зовсім шкода витрачати кошти на власні забаганки, адже ніколи не знаєш, що буде завтра.
Що робити: Чорний день може ніколи не настати, а ось життя пройде повз абсолютно точно. Це не означає, що не потрібно робити накопичень і жити одним днем, все ж у кожного з нас є обов’язки і ми не можемо перестати сплачувати рахунки, тільки тому що вирішили бути егоїстами з цього дня. Але періодично необхідно витрачати гроші, час і сили на власні задоволення.
4. Творчість
У дитинстві: Діти не можуть втриматися від малювання якихось каракуль, і якщо поруч не виявилося блокнота, то підійдуть шпалери або стіл. А хто не вів щоденник, куди записував найпотаємніше?
Зараз: Як давно ви робили щось своїми руками: ліпили, малювали або збирали конструктор? Якщо у вас немає маленьких дітей, то напевно більшість порахує це марною тратою часу.
Що робити: Зараз кожен може знайти заняття до душі: розбудити в собі художника, фотографа або модельєра. Головне – робити те, що подобається, і тоді ви зрозумієте, як важливо в житті знайти спосіб виразити і передати світу власні почуття. І обов’язково ведіть щоденник: вчені довели, що така звичка покращує психічний стан. Не обов’язково писати в ньому довгі тексти – можна замальовувати найяскравіші події дня, вклеювати квитки з різних заходів або завести електронний, який теж відкриває простори для творчості.
5. Жага змін
У дитинстві: Зробити перестановку в спальні, старі джинси перетворити на шорти, пройтися по новому маршруту додому – не дивно, що діти з вечора чекають настання нового дня, адже у них стільки планів на це життя! І одна з найбільш приголомшливих дитячих якостей – вміння мріяти. Кожна дитина знає, що якщо сильно захотіти, то можна стати космонавтом або супергероєм.
Зараз: З роками все стає страшніше: літаки падають, кораблі тонуть, з кредитних карток крадуть, а громадська думка страшніша від будь-якої катастрофи. У дорослому світі немає нічого приємнішого, ніж почуття стабільності. У якийсь момент починає лякати все нове і хочеться залишити цей світ таким, яким він є. Напевно, тому що раніше було краще?
Що робити: Коли ми говоримо, що вже пізно для чогось, то самостійно позбавляємо себе можливостей і здаємося, навіть не спробувавши. Не знущайтеся над собою – історія знає багато прикладів, коли люди шукали себе багато років і це вартувало того.
6. Нові зустрічі
У дитинстві: Ми всі знали, що не можна розмовляти з незнайомцями, але де було їм взятися, якщо ми не могли втриматися і не познайомитися як мінімум з мешканцями нашого двору. Ми знали сусідів, продавців у найближчому магазині, двірника, всіх власників собак і клички їх улюбленців.
Зараз: Звичайно, зараз ви не почнете розмову з людиною в громадському транспорті, тільки тому що вона здалась вам цікавою, і тим більше не розповісте щось про себе незнайомцеві. Чим старшими ми стаємо, тим більше закриваємося від навколишнього світу. Ми звикли покладатися тільки на себе і перестали ставити запитання, щоб не показати свою вразливість.
Що робити: Зрозуміти, що люди і їх добре ставлення до вас – найцінніший ресурс. Можливо, ви зустрінете людину, яка змінить ваше життя, або з вашим приходом зміниться звичний світ незнайомця.
Чому ж ми стаємо стереотипними дорослими
Вчені попросили висловити свою думку про підлітків, дорослих і літніх людей представників з 26 країн. Виявилося, що, незважаючи на відмінності в культурі, стереотипи у всіх однакові:
- Підлітки здаються емоційно нестабільними, імпульсивними, тривожними і недисциплінованими. Вони більше за інших відкриті новому і сильніше схильні до стадного інстинкту, не схильні до альтруїзму.
- Дорослі найменш вразливі, свідомі, компетентні, недовірливі і дисципліновані, цінують естетику і прагнуть до особистих досягнень.
- Люди похилого віку доброзичливі, альтруїстичні, добрі, але при цьому їх лякає все нове і серед цієї групи найбільше інтровертів. Більше за інших схильні до депресії, кажуть що думають, цінують порядок і мають почуття обов’язку.
Подібні стереотипи впливають на характер, і ми стаємо такими, якими нас очікують побачити. Так риси характеру мають властивість змінюватися, і до 63 років ви станете зовсім іншою людиною:
- Приблизно в 20 років підвищується рівень поступливості та доброзичливості. Тобто навіть найнестерпніший підліток може стати приємним співрозмовником.
- Люди у віці до 30 років найвідкритіші до спілкування, потім це бажання йде на спад, і з роками багато хто воліє усамітнитись.
- Свідомість зростає приблизно до пенсійного віку, а після 50-60 років починає знижуватися. Прекрасний час, щоб розслабитися і відірватися на пенсії на повну котушку. Але навіть в цьому віці люди все одно залишаються більш відповідальними, ніж підлітки. Найбільша свідомість у 20-річних.
- З роками приходить консерватизм, а ось підлітки і 20-річні відкриті для всього нового. З 30 років бажання новизни поступово починає зменшуватися.
Важливу роль у змінах характеру грають не тільки стереотипи, але і просте бажання бути «нормальним». З віком хочеться менше бунтувати, а за словами «бути таким як усі» ховається сенс благополуччя, а не зневаги. На щастя, ми живемо в такому величезному світі, що можна знайти свою «нормальність» і не втрачати смак до життя. Головне – мати почуття міри і прислухатися до себе, а не до думки оточуючих.
А у вас залишилося що-небудь від тієї дитини, якою ви були колись?
