Побудований у 1880-х рр. і належав купцю, потомственому почесному громадянину Соломону Маранцу – одному із найбагатших мешканців Проскурова кінця 19 – поч. 20 ст. Він вів торгівлю переважно цукром і гасом, здавав в оренду численну свою нерухомість, володів паровим млином і цукровим заводом.
Отже, не дивно, що “цукрозаводчик” С. Маранц мав одну з найкращих садиб у місті із двоповерховим особняком в оточенні чудового саду. На початку 1900-х років С. Маранц надав свій будинок у розпорядження Громадських зборів – такого собі органа місцевого самоврядування, до якого входило 96 найвпливовіших проскурівчан. На своїх засіданнях вони приймали рішення (т.зв. “присуди”) стосовно різних питань міського життя, та направляли їх до міської думи. Як правило, дума до таких “присудів” прислуховувалась та брала до виконання.
З перших днів радянської влади будинок Маранца опинився в розпорядженні штабу окремої кавалерійської бригади Г. Котовського, пізніше тут знаходились різні радянські і військові установи. Недобру славу будинку з колонами принесли 1930-ті рр. Спочатку тут, до 1938 р., знаходилося окружне відділення НКВС, а згодом, до 1941 р. – особливий відділ НКВС 5-ої армійської кавалерійської групи.
В жахливі роки сталінських репресій у прилягаючих до цього будинку підвалах були знищені тисячі безневинних людей. У післявоєнні роки тут розташувався Палац піонерів. У 1989 р. Палац піонерів переїхав у нове приміщення, що було споруджено на вул. Прибузькій (нині – Палац творчості дітей і юнацтва), а в будинку №46 розмістився обласний театр ляльок, який був заснований у 1970 р.
