14 серпня, у перший день Успінського посту, православні християни святкують празник Маковія (Першого Спаса медового) – день семи мучеників Маковеїв.
За легендами, саме на це свято у 988 році охрестився Володимир Великий. У храмах згадують сім братів – мучеників Маковеїв, а також їх матір Соломію та вчителя Єлеазара. Всі вони постраждали в 166 році до н.е. від рук сирійського царя Антиоха за те, що проповідували християнство.
Маковія – народна назва православного свята Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, або Свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці. Свято полягає у відзначенні дати перенесення з імператорського палацу (Візантія) до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася.
“Маковійчик” випромінює цілющу енергію
Маковіївський кошик набагато простіший, аніж на Спаса. Однак, потребує певної підготовки. Йдучи цього дня до храму, треба пам’ятати про букет літніх квітів. Він складався з декількох голівок достиглого маку, чорнобривців, айстр, жоржин, гвоздик, брали й одну-три квітки барвінку, васильки, чебрець, можна було вкладати й петрові батоги (вони здавна фігурували в маковіївському букеті, переважно на території Полісся), деревій…
За словами старожилів, макові голівки, освячені на Маковія, у селах розкидали кругом хлівів з худобою, при чому неодмінно клали біля корови, щоб відьма часом молока не крала чи хворобу не наслала. Ще декілька рослин треба було залишити коло хати, тоді вороги минають, а нечисть десятою дорогою дім обходить. Де-не-де на наших землях простежується обряд долучення до маковіївського букетика квасолі чи гороху, качанів молодої кукурудзи, часом навіть зеленого кропу. Додавали також колоски жита. Подекуди освячували й невеличкі снопи.
Куди ж дівається “маковійчик”? Його зазвичай кладуть за ікони.
Вважається, коли людина захворіє, цей букет випромінюватиме частку святої енергії. Особливо, коли в цю силу щиро вірити. Тож наші предки застосовували його для різних відварів, що були помічними при застуді чи захворюваннях щитовидної залози. Дівчата вмивалися водою, в котру сипали трохи насіння з букету, а дещицю маку клали біля дверей, де є новонароджений або ж ювіляр. На щастя, здоров’я і довголіття!
На Маковія господині печуть коржі, а пасічники освячують вулики
Традиція освячувати на Маковія свіжий мед у стільниках виникла давно. Ще зранку дбайливі господині печуть коржі з маком і медом, котрі мають особливу назву – “шуліки”. З цим коржем, пирогом або ж печивом обходять довкруг господи, щоб усе водилося, жило і прибавлялося. Після освячення в церкві букетів, маку та води вся сім’я дружно сідає за стіл, частується смачними “шуліками” й іншою обрядовою їжею, котра приносить тілу здоров’я. Тож недарма свято Маковія називають солодким або смачним. На Маковія також готували пісний борщ з грибами. Вважалося, що саме на це свято перші птахи відлітають до теплих країв Особливою складовою торжества є освячення в церкві маковійської води, котра за силою та цілющістю прирівнюється до стрітенської чи водохрещенської, і також зберігається упродовж року.
“Хороші пасічники окроплюють нею вулики, аби меду було багато, бджоли роїлися”, – каже досвідчений ветеринар-пасічник з 30-річним стажем Григорій Бойчук, що з Сарненщини.
Цього дня колись освячували й криниці. Обряд потребує ретельної підготовки й проходить урочисто. Адже вода здавна є символом життя. Жінки виконували обряд заквітчування церкви, клали до кожної ікони чорнобривці, мак, жоржини…
Традиційна бабусина “шуліка”
Від народних умільців і господарок дізнався, що для приготування маковіївської медово-макової “шуліки” (шулики) необхідно мати такі складники: 5 столових ложок борошна, 4 ст. ложки молока, 1 яйце, по 1 ст. ложці меду та маку, пів чайної ложечки соди, для підливки: 3-4 столові ложки маку, приблизно півсклянки свіжого меду, чверть склянки кип’яченої води. Сам спосіб приготування трохи варіюється залежно від місцевості, традицій і колориту.
Ґаздиня, 73-річна Оксана Артюшок, котра готує “шуліку” на Маковія вже давно, люб’язно розповіла, як це роблять на Поліссі:
– Готуємо посудину. Добре розтираємо яйце з медом, згодом додаємо промитий і запарений мак, тісто (зазвичай круте) варто замісити з рештою компонентів, розкотити в рівний і нетовстий (2-4 мм.) пласт. Його кладемо на лист, наколюємо виделкою, опісля – випікаємо. Я роблю це в духовці. Поки наш “шуліка” печеться, готуємо так зване макове молочко. Для цього потрібно мак залити окропом, дати йому дещо настоятися, згодом зцідити воду. Використовуємо для цього суху скатертинку або рушничок. Потім мак розтираємо в ступці, доливаючи дуже помалу (менше чайної ложки) окропу. Після того даємо маковому молочку постояти хвилину – дві, потім змішуємо його з медом або звичайним цукром і водою. Як витягнемо “шуліку” з духовки, можемо порізати (наламати) його на багато малих частинок. Треба, щоб пиріг був трохи підрум’яненим, тоді він смачніший. Маковим молочком заливаємо шматочки наламаного “шуліки”. Після того добре перемішуємо, щоб частинки пирога “наситились”.
“Шуліка” – традиційна страва свята Маковія, тож і поласувати нею не гріх.
