Андріан Кащенко – автор численних творів про героїчну історію запорозького козацтва. Повісті «З Дніпра на Дунай», «Зруйноване гніздо», оповідання «Запорозька слава», «Мандрівка на пороги», «На руїнах Січі» та багато інших відтворюють героїчні й трагічні сторінки славної козацької історії, долю українських козаків після руйнування Січі. З творів А.Кащенка постають безсмертні образи козацьких лицарів — гетьманів та отаманів — П.Сагайдачного, К.Гордієнка, І.Сулими.
Андріан Кащенко народився на хуторі Веселому (Олександрівський повіт на Катеринославщині), в родині поміщика Феофана Кащенка, чий рід сягає своїми коренями вглиб історії Запорозької Січі. В родині зростало п’ятеро синів і чотири доньки, Андріан – найменший. Всім дітям небагатий поміщик спромігся дати добру освіту і чудове виховання.
Андріанове дитинство минало у батьковій садибі. Тут йому пощастило спілкуватися зі стареньким оповідачем про запорозьку славу, завдяки якому серце хлопчика пройнялося особливою цікавістю та любов’ю до рідного краю, його історії, легенд і дум.
Другом та наставником Андріана став старший брат Микола – майбутній науковець, академік, засновник і директор Київського ботанічного саду.
У 1867р. Андріан вступив до Катеринославської гімназії – а як же інакше, там вже навчався братик Микола!
Навчання Андріанові якось не давалося, тож він по третьому році залишив гімназію і вступив до училища юнкерів. Проте і військової кар’єри не зробив: кілька років прослужив офіцером, а потім пішов на залізницю – контролером у потягах.
Замешкав у Катеринослаіві. Невдовзі померла мама, і Андріан забрав до себе батька, яким опікувався до його смерті.
Завжди прагнув перебувати у центрі українського культурного життя, тож продав хатину, аби купити житло у Києві. Гроші поклав у банк, а той збанкрутував, поглинувши всі Андріанові заощадження. Довелося і далі працювати контролером. Начальство з Кащенком не церемонилося: скерувало до Пермі, згодом – до Петербурга, затим – до Туапсе. Лише за певний час опинився знову в Катеринославі.
Не склалося родинне життя: дружина покинула, втім домоглася пожиттєвого утримання.
1917р. А.Кащенко востаннє прибув до Києва – слабкий, після інсульту – аби клопотати про пенсію. Проте пенсію не отримав, тож повернувся до роботи в Катеринославі.
Слід сказати, що А.Кащенка поєднували творчі й товариські стосунки з Є.Чикаленком, Оленою Пчілкою, Панасом Мирним та іншими відомими діячами української культури, які схвально відгукувалися про його твори, допомагали й підтримували.
На 1917-19р.р. припадає найбільша кількість опублікованих творів А.Кащенка. В місті створилося Українське видавництво, де Кащенко розгорнув велику роботу.
Однак здоров’я дедалі гіршало. За півроку до смерті Андріан Феофанович не підводився з ліжка.
Помер письменник 16 березня 1921р.
Творчий шлях Андріана Кащенка починався з друкування народних казок та переказів.
1883р. вийшла друком його книга «Жар-птиця, або З паном не братайся, у прийми не бери і жінці правди не кажи». Проте головною справою життя Кащенка-письменника стало оспівування славетної козацької минувшини. А «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове» називали найпопулярнішим українським твором.
За радянських часів, починаючи від погрому української творчої інтелігенції наприкінці 1920-х – у 1930-і роки — творчість Андріана Кащенка була заборонена.
По майже 60 роках твори А.Кащенка повернулися до свого читача.