Розповідають, що в палаці була багата бібліотека та колекція живопису європейських майстрів.
Шкількі дошки в мармурі
Палац, особливо зовні, досі зберігає свій первозданний вигляд. Кажуть зводили його за планом відомого архітектора Мерліні у 1788 році. І володіли ним Орловські аж до 1918 року. Розквіт маєтку припадає на часи Олександра Орловського та його синів Мечеслава і Ксавелія Францішека – останнього власника маєтку.
Колись маєток у Маліївцях славився не лише своєю розкішшю і красою, неймовірним парком з чудернацькими фігурами та фонтанами. Розповідають, що в садибі була багата бібліотека та колекція живопису європейських майстрів. Наприклад, робота Рафаеля «Свята родина». Але під час громадянської війни Ксавелій Францішек частину колекції та бібліотеки перевіз до Франції. Те, що залишилось, передали до різних музеїв, архівів та бібліотек.
Але значну частину творів мистецтв таки розграбували. Зараз у парку ще можна знайти залишки скульптурних композицій, наприклад, фонтан у вигляді лева та лебедів.
Уже понад шістдесят років у графських хоромах розмішений обласний дитячий протитуберкульозний санаторій. Нині він заповнений дітлахами вщент. У колишній покоях – класи для навчання. Незвично виглядають сучасні дошки, обрамлені в старий мармур. Мабуть, колись на їх місці були картини
Тут можні довго замиловуватися столітньою ліпниною, різьбленими канделябрами і мармуровими барельєфами. І гордовитими атлантами, котрі тримають не плечах муровану балюстраду. Вони хоч і пощербили свої носи, загадкової краси не згубили.
Працівники санаторі, як можуть бережуть красу колишнього маєтку. Без зайвих розпитувань прочиняють панські покої і навіть проводять невеличкі екскурсії. «Найчастіше сюди навідуються поляки, – каже Світлана Ковальчук, головний лікар санаторію. – Хтось – шукає свої корені, хтось пише історичні книги, хтось заради цікавості, адже Орловські – знатний польський рід».
Зараз, як і мабуть, раніше, окрасою палацу є парадна зала. У 2005 її реставрували. Навіть канделябри для свічок виготовили за ескізами з фотографій, які знайшлися в архівах. Того ж року, коли санаторій святкував шестидесятиріччя, на балкончиках у парадній залі грав оркестр, музики якого були одягнені у костюми XVIIIстоліття, а на паркеті, звісно ж, кружляли дами у бальних сукнях. У сусідній кімнаті, кажуть працівники санаторію, була більярдна кімната, далі – графська спальня. Втім, цей палац зберігся не «якимось дивом», як звикли писати у своїх нотатках подорожні.
В санаторії розповідають, що у часи жовтневого перевороту з палацу вже почали знімати покрівлю. Кажуть, хотіли забрати на посуд. Тоді лікар, який служив у графа, поїхав до Харкова і випросив, щоб цей будинок зберегли для лікарні. Тож якби не він – на Маліївецький маєток чекала б така ж сама доля, як усіх інших.
Іноді до палацу навідується правнук останнього володаря маєтку Ксавелія Орловського Каспер Красіцький. Саме він передав працівникам санаторію книгу «Історія однієї родини», видану в Польщі, в якій зібрані унікальні фотографії з маєтку, початку ХХ століття.
Ірина ОЛІЙНИК
