photo-lviv.in.ua
Митець жив і творив в Україні лише сім років. Однак вся його творчість була глибоко національною, українською; він належав до тих, хто уславив Україну далеко за її межами.
Михайло Іванович Паращук народився у селі Варваринцях на Теребовлянщині. З дитинства виявив неабиякий малярський хист, 13-річним брав участь в оздобленні костелу у Струсові, ратуші у Новому Сончі.
Початкову художню освіту отримав у краківській Школі красних мистецтв. Скульптурі навчався у Віденській академії мистецтв, Львівському Політехнічному інституті (курс відомого художника, професора А.Сулими-Попеля). Разом з учителем створив пам’ятник Адамові Міцкевичу, який вважається одним з кращих монументів, присвячених великому поетові.
Закінчивши художню академію Жюльєна в Парижі, брав уроки у славетного Огюста Родена, який справив чималий вплив на творчість молодого скульптора.
У 1913 р. Паращука запросили на посаду професора Мюнхенського інституту декоративного мистецтва. На австрійсько-російському кордоні був затриманий австрійською владою й за обвинуваченням у шпигунстві доправлений до концтабору Талергоф.
Після звільнення (1914 р.) активно працював у «Союзі визволення України», вів курси скульптури, гончарства та різьбярства для полонених солдат-українців у таборах Раштаті й Вецларі, а також у розробці проектів та встановленні пам’ятників полеглим українським полоненим.
1918 р. М.Паращук, усім серцем прийнявши Українську революцію, повертається до України. З 1920 р. секретар, затим – голова дипломатичної місії УНР у Ревелі (Естонія); радник представництва УНР у Литві.
1921 р. міжнародна організація Червоного Хреста скерувала Михайла Паращука до Болгарії. Художник заснував свою мистецьку школу в Софії. Це був час натхненної творчості й популярності. Художник працює в жанрі портрета, у монументально-декоративній пластиці. На цей період припадає створення портретів М.Грушевського, С.Петлюри, відомих болгарських політиків і митців Д.Благоєва, Г.Делчева, Г.Стайкова; оздоблення Національної бібліотеки ім.Кирила і Мефодія, адміністративного корпусу Софійського університету, Академії наук, Міністерства оборони, Національного банку Болгарії. Друга батьківщина відзначила плідну працю художника орденом Кирила і Мефодія.
Водночас Михайло Іванович бере активну участь у діяльності української громади: стає одним з керівників Болгарсько-українського товариства, організовує з’їзд української еміграції та очолює створену з’їздом Малу Раду.
Серед найталановитіших робіт Михайла Паращука, присвячених українським політикам і діячам культури – портрети Т.Шевченка, І.Франка, М.Лисенка, В,Стефаника, О.Олеся, М.Грушевського, С.Петлюри, А.Шептицького, С.Людкевича, П.Карманського, Б.Лепкого – загалом понад 30.
Звичайно ж, відомі багатьом виконані у бронзі й граніті пам’ятники А.Міцкевичу у Львові та М.Драгоманову в Софії; художнє оформлення львівських Оперного театру, Університетської бібліотеки та Промислового музею. В Болгарії митець створив близько 40 бюстів і барельєфів, серед яких – портрети Д. Благоєва, X. Ботева, М. Драгоманова, А. Константинова.
Помер М.І. Паращук 1963 р. у селі Баня Карлова Пловдивського округу, похований у Софії.
Залишилися невтіленими проекти пам’ятників Т.Шевченкові та Ю.Словацькому, фонтана з німфою на розі вулиць Коперника і Стефаника – роботи, які могли стати справжньою окрасою Львова.
