Що таке кохання? Це казка, вичарована з життя, й життя, вчароване у казку…
Осип Турянський
29 січня за григоріанським календарем 29 день року. До кінця року залишається 336 днів.
За церковним календарем 29 січня поклоняються чесним веригам Апостола Петра та вшановують правовірного Максима, мучеників Спевсиппа, Елевсиппа, Мелевсиппа, Леонілу, Неона, Турвона та Іовіллу, мученика Данакта читця.
У народі 29 січня так і називається — днем Петра Вериги. Вважалося, що якраз 29 січня справжня зима вже закінчується, тому залишилася прикмета: «На Петра Вериги розбиваються криги». А ще підмічали колись, якщо цей день морозний, то літом буде спека.
Іменинниками 29 січня є:
Максим, Леоніла, Петро, Іван, Георгій
29 січня народились:
1837 – А. Кобилянський, український літератор, лікар, винахідник у галузі медицини;
1872 – А. Шабленко, український письменник, публіцист, з 1905 р. — редактор-видавець часопису «Вільна Україна» у Петербурзі;
1927 – А. Ібаньє–Фернандес, український кінорежисер, лауреат Державної премії України імені Т.Шевченка;
1879 – Є. Агафонов, український художник, графік, сценограф. Учень Іллі Рєпіна. Засновник студії «Блакитна лілія», при якій виникла авангардистська група художників.
1929 – І. Молостова, український і російський режисер, заслужений діяч мистецтв і народна артистка України. Фільми «Наймичка», «Театр і поклонники». Головний режисер театру російської драми у Києві.
29 січня відзначають:
День пам’яті Героїв Крут
День працівників пожежної охорони
Події 29 січня:
1804 — відкрився Харківський університет, один з найстаріших вузів східної Європи.
1918 — на залізничній станції поблизу селища Крути 300 київських студентів 5 годин стримували 4-тисячну більшовицьку армію Михайла Муравйова. У свідомості багатьох бій під Крутами набув особливого значення завдяки героїзму української молоді.
Це цікаво знати:
- Іспанія у дослівному перекладі означає «земля кролів».
- Жіноча коса може витримати 20 тонн вантажу.
- Найбільше йоду міститься у горіхах, потім у перці, цибулі та салаті.
Цікаво про стіл
У весільний сезон, який розпочався з м’ясниць, батьки колись готували молодятам окреме обійстя. Найпершим у нову оселю заносили стіл, обов’язково виготовлений з «чистих» порід дерев – клена, ясена, липи або дуба. Стіл ставили на покуті. Він уособлював родину.
Можливо тому, з ним було пов’язано багато повір’їв і прикмет. Зокрема, вважалося: наскільки міцний стіл, настільки ж міцна буде сім’я; не можна сідати до столу у шапці або сідати на нього зверху — чиряками обсипле; стукати ложкою по столу або класти на нього ключі — сварка буде; сідати на розі столу означало залишитися на все життя самотнім. Для кожного у родині за столом було своє місце.
Сідаючи до столу колись приказували: «За стіл добре сісти, коли на нім є що їсти».
