Як писав краєзнавець Сергій Єсюнін, передував цим подіям, 14 лютого, збройний виступ пробільшовицьки налаштованих сил задля захоплення влади в місті. Силами вірних Директорії військ (Запорізька бригада, 3-й Гайдамацький полк) повстання було придушене, після чого в єврейських кварталах Проскурова почався погром, який ініціював отаман гайдамаків Семесенко. Симон Петлюра, отримавши звістку про погром, прибув до Проскурова, тут же видав наказ роззброїти гайдамаків-погромників та заарештувати Семесенка, а також віддав розпорядження про створення спеціальної комісії для розслідування погрому.
“15 лютого було суботою. Традиційно у шабат євреї найбільше часу проводять у родинному колі. Ця обставина зробила їх заручниками різунів, які з шаблями наголо вдиралися до осель та вирізали євреїв, не розбираючи статі та віку своїх жертв. Вогнепальну зброю застосовували тільки проти тих, хто намагався втекти. До вояків Семесенка також долучилися козацька сотня Ківерчука і міські міліціонери, які, не зв’язані присягою, не лише вбивали, а й грабували євреїв. Різанина тривала до пів на шосту вечора” – так описує цей день історик Михайло Гаухман.
Історик і краєзнавець Ігор Западенко згадує: “тоді один мій прадід жив буквально у 500 метрах від залізничної станції, одного з ключових місць цієї історії, дід (його 19-річний син) працював помічником машиніста у Гречанах – і його, як робітника транспорту, не могло не стосуватися те, що тоді робилося. А інший прадід, що мешкав у Рибальському провулку, ховав від погромників сім’ю сусідки Єнти. І у хаті погромники були… Кожен з них, православних, міг отримати шаблю чи багнета”.
Напади на євреїв у Проскурові та околицях припинились лише 17 лютого. Цього дня відбулися масові поховання жертв насильства на єврейському цвинтарі міста.
Зазначимо що такі погроми мали місце в багатьох містах, та документи свідчать, що найбільш криваві погроми відбулися в Проскурові, Житомирі, Черкасах, Рівному, Фастові, Коростені та Бахмачі.