Ім’я кальницького полковника Івана Богуна оповите легендами, уславлене в думах і піснях. Талановитий полководець і відважний вояк, Богун став справжнім символом боротьби українського народу проти польського гноблення.
Іван Богун належав до найближчих соратників гетьмана Богдана Хмельницького – разом з Максимом Кривоносом, Мартином Пушкарем, Матвієм Бороховичем, Данилом Нечаєм, Іваном Ганжею, Михайлом Кричевським…
Від перших битв 1648р. у Визвольній війні під проводом Б.Хмельницького – під Корсунем і Жовтими Водами – Богун став правдивим побратимом гетьмана.
Брав участь у боях армії Хмельницького під Львовом. На початку 1649р. — полковник подільський, наприкінці року – полковник вінницький.
Полк Івана Богуна, захищаючи Брацлавщину та Вінничину, першим узяв на себе удар ворога і затримав просування поляків Україною. Польське військо взяло Вінницю в облогу, і два тижні Богун зі своїми козаками мужньо обороняли місто і замок, ра-по-раз здійснюючи вилазки за міські стіни та розтрощуючи ворожі загони.
У боях під Вінницею Іван Богун виявив здібності видатного воєначальника. Під час оборони міста у березні 1651 р. всі мешканці підтримували свого полковника, який незмінно був у перших лавах захисників. Коли на допомогу підійшли полки Мартина Пушкаря та Йосипа Глуха, поляки кинулися врозтіч. А Богун після перемоги зажив великої слави.
29 квітня — 1 травня 1651р. І.Богун штурмував Кам’янець-Подільський, а в середині травня його військо захопило Корець.
У трагічній битві під Берестечком полковник Іван Богун врятував українську армію. Це була одна з найбільших битв Визвольної війни, коли проти армії Богдана Хмельницького поляки виставили все своє військо, включно зі слугами, яким видали зброю — понад 150 тисяч душ – на чолі з самим Яном Казимиром.
18 червня розпочався жорстокий бій. Впродовж двох днів козаки мали перевагу. Та 20 червня, в день, коли армія Богдана Хмельницького мала здобути рішучу перемогу, союзник гетьмана, кримський хан Іслам Ґерай разом з усім своїм військом залишив поле бою – за свідченням сучасників, «втік ганебно». Б.Хмельницький кинувся навздогін татарам, щоб їх зупинити, але хан звелів затримати гетьмана і тримав, поки не дістав великого викупу . Татари пішли потоптом Україною, вбиваючи й беручи в полон людей, грабуючи й нищачи все на своєму шляху.
Хмельницький не зміг повернутися до свого війська, бо воно опинилося в польському оточенні з трьох боків, а з четвертого були жахливі болота. Десять днів козаки хоробро тримали оборону. 26 червня поляки почали з артилерії обстрілювати козацький табір. Козацькі гармати били у відповідь. Були величезні втрати з обох боків. В обмін на можливість вийти з оточення поляки вимагали, щоб козаки видали своїх полковників, віддали полкові хоругви і гармати. 30 червня 1651р., у найтрагічніший час, в оточеному таборі козаки обрали своїм гетьманом Івана Богуна.
Стало відомо, що поляки мають намір обійти козацький табір з тилу, загатити річку Пляшеву, підняти рівень води і затопити табір. Тоді Богун вирішив виводити військо болотами. Вночі гатили твань, чим було: возами, діжками, мішками, сідлами, одежею…
Третина війська вийшла з облоги. 300 героїв прикривали відступ. Поляки пішли в атаку.
Козакам пропонували помилування, якщо вони складуть зброю. З презирством вони відкинули умови ворога і геройськи загинули в нерівному бою.
І все ж завдяки залізній волі, енергійності та спокійній упевненості Івана Богуна основна частина українського війська була врятована. Богун привів до Хмельницького десятитисячний корпус козаків, створений ним з населення Побужжя.
Наступного 1652 р. козаки здобули перемогу в бою біля гори Батіг, що тривав 22-23 травня. Загинули майже все польське військо і його верхівка. Із 40 тисяч вояків врятувалося втечею лише кілька тисяч.
У результаті перемоги Правобережна Україна була цілковито звільнена від польських військ.
У березні 1653 р. польський король Ян Казимир знову вирушив до України з великим військом, командувати яким доручив С.Чернецькому, знаному своєї страшною жорстокістю. Чарнецький захопив і зруйнував Прилуки, Погребище, Ілинці й швидко пересувався вглиб України, лишаючи за собою руїни.
Але Богун із значно меншим військом заманив ворога під Монастирище (нині – райцентр на Вінничині). Тут 21 березня відбувся вирішальний бій. Ось як про нього розповідає літописець Григорій Граб’янка: «Богун, відібравши кілька сот добрих козаків, нарядив їх у татарську одежу і наказав напасти з боку поля. Накинулися вони на поляків з гуком татарським, а ті подумали, що це татари прийшли козакам на підмогу і не тільки від Монастирищ відступили, а й з України повтікали, полишивши козакам обоз і все майно».
І. Богун переможно водив козацькі полки в похід на Молдавію, брав у оточення під Жванцем польських найманців, хоробро бився з татарами, які дістали у польського короля дозвіл брати український люд у полон.
Поляки не раз намагалися переманити Богуна на свій бік, пропонуючи йому високі військові звання та великі маєтки, однак український герой залишався непохитнимм.
Після смерті Богдана Хмельницького 1657 р. в боротьбі за гетьманство переміг супротивник Москви Іван Виговський, якого підтримав Богун.
1660 р. І.Богун разом з І. Сірком очолили народне повстання проти гетьмана, який відновив польський гніт.
В 1661 р. Богун готує нове повстання проти польських загарбників. 1662р. його заарештували поляки та ув’язнили у Марієнбурзькій фортеці, але через рік король звільнив Богуна, і той, повернувшись до України, став наказним гетьманом та вирушив у похід проти поневолювачів.
1664 р. поляки взяли в облогу Глухів — останнє місто перед московським кордоном. Протягом місяця, доки тривала облога, І. Брюховецький, разом з московським воєводою Ромодановським, зібрав військо, плануючи завдати удару полякам. Ян Казимир дізнався, що І. Богун має таємні зв’язки з Брюховецьким і Ромодановським. 27 лютого 1664р., як зазначає М.Костомаров, військовий суд у Новгороді-Сіверському рокував Богуна до смертної кари, й його було розстріляно. Однак є інша версія, за якою під час засідання військової ради Богуна хотіли заарештувати, але він чинив опір і був убитий.
Але як би не було насправді, один з найвідважніших козацьких полководців Іван Богун став жертвою політичної ситуації в розділеній навпіл Україні.
Підготувала Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
