Колективізація сільського господарства, яка була пов’язана із процесом ліквідації заможного селянства — «куркулів», на Поділлі розпочалась наприкінці 1929 року. Фото: territoryterror.org.ua
У 1917 році 19 березня У Кам’янці-Подільському на підставі телеграми міністра внутрішніх справ, подільський губернатор Олександр М’якінін передав управління Поділлям члену Союзу російських націоналістів П.Александрову. З цими змінами в місті активізувалася діяльність політичних партій – радикально-демократичної, соціалістів-революціонерів, українських соціал-демократів та ін. Почали діяти Ради громадських організацій, робітничих депутатів. З 29 квітня 1918 року після обрання гетьманом України П.Скоропадського, українські демократичні сили міста перейшли в опозицію гетьманської влади.
Крім того, в історичних джерелах згадується, що у березні 1930 року в село Корчик на Шепетівщині (тоді входило до Славутського району) була надіслана оперативна група чекістів, аби придушити виступ – «волинку», спрямований проти колективізації. Після того, як посланці затримали підбурювачів виступу, розлючені місцеві жителі закрили тих і тих разом у сільраді. Почали вимагати звільнення селян, котрих радянська влада заарештувала раніше, в лютому. А якщо цього не станеться, погрожували влаштувати «похід» на Славуту. Днями раніше в Плужному, райцентрі Шепетівської округи, громада почала боротьбу за повернення церкви. Плужанські події стали поштовхом до масштабних протестів і заворушень, що охопили фактично усю Шепетівську округу. Загалом селянські заворушення, чи, як їх називали комуністи, «волинки», у лютому-березні 1930 року охопили майже всю Україну. В урядових звітах зафіксувало, що в Україні до 20 квітня заворушеннями було охоплено 1895 сіл у 41 із 44 округ. Масштаби селянських заворушень були викликані шаленими темпами колективізації, нав’язані районним керівництвом. Тоді селянам вдалось зупинили процес колективізації. У наступні місяці шляхом дозволу виходу із колгоспів та повернення майна селянам владі до кінця березня 1930 року вдалося заспокоїти розбурхане українське селянство.
19 березня 1963 року Рада міністрів СРСР затвердила проектне завдання на виконання проектно-пошукових робіт на будівництво Кам’янець-Подільського цементного заводу потужністю 2,4 мільйона тонн цементу за рік. Саме будівництво заводу (зараз ПАТ «Подільський Цемент») розпочалось у 1966 році.
